Коли дим після атаки дронів на спальний район Львова почав розсіюватися, мешканці Сихова побачили на одному з пошкоджених балконів дев’ятиповерхівки синьо-жовтий стяг. Цей момент, зафіксований журналістами на відео, миттєво розлетівся соцмережами, ставши для багатьох уособленням тихого, але потужного опору. Власник квартири Володимир Пайтак розповів, що за цим жестом стоїть не бажання слави, а особиста історія виживання та віри.
Того дня ворожі “шахеди” атакували будинок двічі з різних сторін. Під час першого удару вдома була лише дружина Володимира, а діти гуляли надворі. Жінку врятувало те, що в момент вибуху вона перебувала у ванній кімнаті. Сам господар, почувши звук пролітаючий дрона та побачивши спалах у стороні свого дому, на власному авто помчав на допомогу родині.
“Я був в районі кінотеатру Довженка. Я чую звук і чітко бачу, як прилітає “шахед” десь в район нашого будинку. І буквально через дві хвилини до мене подзвонила дочка, потім дружина, що прилетіло. І, відповідно, я швидко на автомобілі приїхав. Ну, я не знаю, скільки воно часу займало, це просто адреналін. Через декілька хвилин був тут”, — згадує чоловік.
Друга атака застала Володимира вже безпосередньо у будинку. Поки дружина з дітьми переховувалися в укритті, він разом із рятувальниками намагався залишити приміщення. Вибух стався, коли чоловік перебував у під’їзді.
“Вони говорять: швидко-швидко спускаємося вниз, бо щось летить. Я не пам’ятаю, чи це було між сьомим і восьмим поверхом, чи між восьмим і дев’ятим, у цей момент — неймовірно величезний спалах вогню. Ми всі впали, і коли вже я встав подивитися у вікно, я бачу, що біля третього під’їзду уламки горять. І коли вже я вийшов надвір, я зрозумів, що воно прилетіло у п’яти метрах від мене, це щастя, що воно не вибухнуло так як мало вибухнути. 24 березня — мій другий день народження”, — ділиться Володимир.
Коли перша хвиля шоку минула, львів’янин вирішив дістати прапор. Це був спонтанний крок, викликаний бажанням продемонструвати позицію та підтримати людей навколо.
“Я це робив не для того, щоб потрапити в стрічку новин, це просто був такий миттєвий порив своєї якоїсь державної позиції (…) Після другого прильоту неймовірно величезна кількість людей стояла і спостерігала за тим, що сталося, і я вирішив тут повісити прапор як символ нашої незламності. (…) Як би нам не було важко, ми все одно живемо, народжуємо і будемо далі жити. Все, що нас не вбиває, робить нас сильнішими. І це потрібно показувати, що незважаючи на всі труднощі, які в нашому житті є, ми повинні продовжувати далі жити і любити свою Україну”, — пояснює свій вчинок Володимир.
Для родини Пайтаків цей прапор є особливою реліквією. Він супроводжує їх у всіх подорожах, будучи головним сімейним символом, який тепер зайняв своє місце на розбитому фасаді.
“Ми подорожуємо і завжди, куди би ми не їхали, ми завжди беремо з собою цей синьо-жовтий прапор, він такий для нас символ”, — додає львів’янин.
Наслідки обстрілу для житла виявилися значними: вибиті віконні рами, розтрощене скло в дитячій кімнаті. Проте Володимир переконаний, що матеріальні втрати – це дрібниці порівняно з безпекою близьких, хоча визнає, що ніхто не готовий до такої біди у власному домі.
“Ніхто не очікує такого. Ми завжди говоримо, що це станеться будь з ким, але не зі мною. Якби мені хтось сказав вчора в четвертій годині, що прилетить в мій будинок, я би сказав, що ця людина якась хвора. Але насправді таке воно життя. Ми не знаємо, де на нас може чекати небезпека. Єдине, що я зрозумів після цього, що сталося, життя — дуже мінливе і може бути короткочасне, тож треба насолоджуватися кожним моментом життя з близькими, з рідними, з друзями і отримувати максимальну кількість задоволення”.
Найголовнішим підсумком цього важкого дня для родини стало те, що всі залишилися живими. Володимир налаштований оптимістично і запевняє, що стяг залишиться на балконі як нагадування про силу духу.
“Прапор однозначно буде висіти, я вважаю, що це його місце, це символ і він повинен залишатися. Я зроблю все від себе залежне, щоб він висів тут завжди”, — підсумовує чоловік.