На полях Лозівського району розгортається незвичне сусідство. Фермер Дмитро Конончук, який разом із родиною вже понад два десятиліття обробляє землю, з початку повномасштабного вторгнення спостерігає за стрімким розселенням бабаків на своїх угіддях. Гризуни почуваються господарями на рівні з людьми.
Родинна справа Конончуків бере початок ще з нульових років. Дмитро згадує, як після занепаду колгоспів батько забрав свій земельний пай, а згодом і односельці, побачивши сумлінну працю фермерів, почали довіряти їм свої ділянки в оренду.
Екосистема на ріпакових полях
Останні п’ять років популяція бабаків у господарстві невпинно зростає. Оскільки тварини занесені до Червоної книги, аграрії забезпечують їм спокій та захист від мисливців. Проте така опіка має свою ціну – гризуни активно знищують частину врожаю.
Фермер констатує: бабаки вже встигли з’їсти близько півтора – двох гектарів ріпаку. Хоча ця культура не є їхньою улюбленою, тварини не нехтують нею, як і соняшником. Коли посіви виїдають, аграріям доводиться проводити підсів, але часто гризуни повертаються на те саме місце.
Попри фінансові втрати, родина ставиться до ситуації з неабиякою цікавістю. Дмитро розповідає, що спостереження за побутом звірів стало частиною робочого дня. Дикі гризуни влаштовують справжні розваги та бої, що дуже захоплює дітей, які приїздять на поле разом із батьком.
Тварини живуть великими родинами по кілька особин у розгалужених норах. Дивлячись на їхню активність, Дмитро жартує, що на території господарства вже можна відкривати заповідник, адже бабаки розмножуються надзвичайно інтенсивно.
Особливості посівної кампанії 2026 року
Нинішня весна на Лозівщині видалася ранньою. Конончук зазначає, що польові роботи стартували швидше за графік, орієнтуючись на досвід колег та нестабільність погодних умов. Зараз у розпалі підготовка до сівби кукурудзи та соняшнику, а також обробка рослин гербіцидами.
Ціни на дизельне паливо та азотні добрива сильно вплинули. Зрозуміло, що все це разом – трішки важкувато. Але нічого, ми тримаємось, усе, в принципі, йде, як повинно бути. Ми закупилися раніше, то нас це не торкнулося сильно фінансово. Дизельне паливо не встигли закупити – це таке вже.
Аграрії демонструють відповідальний підхід до землеробства, відмовляючись від виснажливого монокультурного господарювання. Попри високу прибутковість соняшнику, вони суворо дотримуються сівозміни, щоб не “знущатися” над ґрунтом заради швидкої вигоди.
Структура посівів у господарстві виглядає наступним чином:
- пшениця займає площу до 300 гектарів;
- соняшнику заплановано посіяти понад 200 гектарів;
- під ріпак відведено 105 гектарів.
Саме на ріпак у 2026 році Конончуки роблять основну ставку. Фермер бачить у ньому великий потенціал не лише як у технічній сировині, а й у продукті для харчової галузі. Поява ріпакової олії на полицях магазинів та попит на неї лише підкріплюють впевненість аграрія у виборі.
Шлях до успішного врожаю ріпаку непростий і вимагає значних ресурсів, проте господарство забезпечене всім необхідним для роботи. Досвід попередніх років показав, що ця культура здатна приносити стабільний прибуток, якщо докласти зусиль.
Статус бабаків та вплив війни
Ситуація з бабаками на Харківщині загалом є тривожною, особливо в Куп’янському районі. Бойові дії та постійні обстріли завдають нищівного удару по популяції цих тварин, які з 2021 року перебувають під особливим державним захистом.
Науковці наголошують, що внесення виду до Червоної книги – це не свято, а сигнал про реальну загрозу його повного зникнення. Біолог Володимир Ронкін зауважував, що людська діяльність стала головною причиною критичного стану цього виду гризунів.
Особливо драматичною була доля бабаків з біостанції Каразінського університету, які пережили окупацію у Великобурлуцькій громаді. Лише після звільнення регіону у вересні 2022 року науковці змогли повернутися до нагляду за ними.
Знаменитий бабак-віщун Тимко також залишається в строю. Навесні 2026 року він знову виконав свою традиційну місію, надавши прогноз щодо приходу тепла, хоча цього разу захід відбувся у дистанційному форматі.