Максим Пігарєв з Ізюма у День вишиванки 21 травня вдягнув особливу сорочку. Цю річ, створену руками матері задовго до вторгнення, він ретельно переховував від ворожих очей під час окупації міста.
Чоловік зізнається: вдягає подарунок вкрай рідко, адже береже виріб. Він побоюється випадково зіпсувати цінну ручну роботу під час повсякденних справ.
Мати підготувала для сина цей подарунок за кілька років до початку великої війни. Коли російські загарбники зайшли в Ізюм, вишиванка опинилася у схованці. То була вимушена міра.

Сорочку довелося сховати в гаражі серед брудної дрантя та ганчірʼя. Максим пояснює: червоно-чорні кольори для окупантів були небезпечним маркером ворога. Саме через страх перед їхньою реакцією довелося вдаватися до таких методів конспірації.
Окрім вишитої сорочки, мешканець Ізюма також переховував державні прапори України.
Вони цього не розуміли. У мене від батька будинок залишився, були маленькі прапори. Я великий прапор різав на клапті, на автопробіги. У нас часто були автопробіги, підтримка Збройних сил України і День прапора — всі такі важливі свята. І я собі на чотири частини розрізав. Я їх не міг знайти у тому будинку: мабуть, тиждень їх шукав. Росіяни — швидше за все, за наводкою — відімкнули будинок. Батька тоді приїхав. “А ти, — каже, — прапори свої шукав?” Кажу: “Шукав”. — “Знайшов?” Кажу: “Ні”. Вони знайшли. Поклали два прапори на столі. Ми швиденько приїхали, забрали. Я, здається, на блокпості чи в ДНР чи в ЛНР — я прапори ховав у шкарпетки, щоб не було видно їх під штанами.
Чоловік також згадує небезпечні перевірки на блокпостах під час окупації. Військові РФ проявляли агресію навіть до татуювань, помилково сприймаючи міфічного фенікса на тілі Максима за український тризуб.

“У мене ось на тату фенікса, вони казали, що це — тризуб. Я кажу: “Це не тризуб. Якщо ви знаєте міфологію, почитайте, що таке фенікс”. Було таке на блокпостах: роздягали, перевіряли символіку, татуювання. Кажу: “Немає нічого такого”. Вони цього не розуміли”, — розповідає житель Ізюма.

