Артилерія лишається ключовим елементом сучасного бою. Вона працює за будь-яких умов. Значно краще за дрони.
Створення власної причіпної гармати стало вимушеним кроком. Війна виснажує радянські запаси. Поставки західного озброєння часто затримуються. Бюджетні обмеження також тиснуть. Тому “Богдана-Б” почала замінювати іноземні зразки. Розробка стартувала у 2023 році. Вже навесні 2025 року перші системи отримали армійці. Зараз ними працює, зокрема, 40-ва бригада.
Вартість та темпи виробництва
Нова українська гармата має свої особливості. Позитивів тут чимало.
Військові відзначають велику масу конструкції. Маневреність обмежена. Автоматизація відсутня. Система прицілювання повністю ручна. Проте виробництво САУ потребує складних іноземних шасі. Їх доставка затягується на рік. Натомість причіпна версія значно простіша. Виробники можуть використовувати наявні старі лафети. Це суттєво пришвидшує процес складання.
Ціна виявилася головним аргументом. Одна “Богдана-Б” обходиться у 1,5-2 мільйони доларів. Американська М-777 коштує майже вдвічі дорожче. В умовах нестабільної зовнішньої підтримки перехід на власну зброю став логічним рішенням.
Бойові будні артилерії
Багато підрозділів уже повністю перейшли на українські гармати. Деякі бригади продовжують комбінувати різні типи систем.
Технічно причіпна “Богдана” і САУ майже ідентичні. Проте причіпний варіант легше маскувати. Потрібен значно менший капонір. Артилерист Денис із 40-ї бригади хвалить систему. Вона значно краща за “Гіацинт”. Обслуговувати її простіше.
Швидкість підготовки майже не відрізняється від М-777. Обслуга обох гармат налічує вісім осіб. Проте наша установка значно важча. “Богдана-Б” важить близько 10 тонн. Це головний мінус. Робота важка.
Влучність гармати перевершує всі аналоги. Це результат довшого ствола. Він має більше нарізів. Робота максимально ефективна.
Ресурс українського ствола вражає. Він витримує 8 тисяч пострілів. Американська гармата виходить з ладу швидше. Лише через 4700 пострілів.
Умови роботи потребують фізичних зусиль. Вона важка. Її довше розгортати. Але влучність вражає. Саме довгий ствол дає результат.
Наразі автоматика майже не потрібна. Через РЕБ навігація часто відсутня. GPS не працює. Гармата не бачить позиції. Тому механічне керування є надійнішим.
Автоматизовані системи не дадуть переваги. Вони працюють лише на полігонах. В бою це неможливо.
Точність залишається найвищою перевагою. Зазвичай вистачає двох пострілів. Робота артилерії дуже результативна.
Гармати демонструють високу живучість. Уламки снарядів їм не страшні. Вони витримують багато.
Маскування є критично важливим фактором. Потрібна постійна охорона. Дрони ворога становлять небезпеку. Особливо загрожують кумулятивні заряди. Уламки ж не шкодять металу.
Комплексний підхід до бою неминучий. Дрони не замінять артилерію. Це різні речі. Снаряди нічим не зупинити.
Гармата має переваги. Мінуси теж існують.
Навідник із позивним “Міроха” віддає перевагу причіпним системам. Екіпаж працює на відкритому просторі. Це дозволяє швидко реагувати. Відсутність порохових гільз — великий плюс. Вони не демаскують.
М-777 була значно зручнішою. Ми пересували її легко. Вага має значення.
Є нюанси, які варто виправити. Полум’ягасник потребує доопрацювання. Там виникають мікротріщини. Потрібна заміна деталі.
Рішення було правильним. Ми підтримуємо це.
Інший навідник Дмитро погоджується. Обидві гармати стріляють точно. Ефективність дуже висока. Снарядів зараз вистачає.
Перший постріл займає дві хвилини. Наступні відбуваються швидше. Артилеристи працюють ефективно.
Триває повний перехід бригади на українську артилерію. Іноземні системи передали іншим.