Мультидисциплінарна бригада уже два роки опікується літніми людьми на Харківщині. Команда соцпрацівників виконує фізично важку роботу в оселях підопічних. Це життєво важливо. Фахівці залучили гранти для закупівлі необхідного інструментарію та мікроавтобуса.
Допомога в селах
Бригаду сформували у вересні 2024 року. Вона реагує на складні запити, які збирають місцеві соціальні працівники. За словами очільниці центру Наталії Карпенко, щодня опрацьовують до п’яти адрес.
З моменту старту ініціативи послугами скористалися 738 осіб. Це вагомий результат.
Їхні діти, рятуючи своїх дітей, повиїжджали, переважно за кордон. Онуки, діти пішли воювати, і люди залишилися сам на сам. Ми живемо в селі, і постійно ця трава, і городи, і дрова для опалення, і багато аварійних дерев, які треба прибирати й дбати про благоустрій самої громади, щоб були охайні двори цих людей, щоб вони відчували, що вони потрібні, що вони не кинуті, що їм допомагають.
Технічне забезпечення дозволяє фахівцям виконувати складні завдання. Раніше це було неможливо.
Тепер у штаті бригади є сучасне обладнання, зокрема гілкоподрібнювачі та висоторізи. Робочий процес став значно ефективнішим.
Самотні літні люди
77-річна Валентина Решетіленко з П’ятницького втратила на війні двох синів. Старший помер через серце, молодший загинув на фронті. Жінка зізнається, що самотужки впоратися з господарством фізично нездатна.
Валентина щиро вдячна за підтримку. Допомога рятує від відчаю.
Інша мешканка, 76-річна Раїса Маміна, також опинилася в скруті після втрати рідних. Її син зник безвісти на фронті, чоловік помер, а донька поїхала працювати за кордон.
Вона розповідає про повну відсутність чоловічої допомоги в селі. Сусідям переважно за сімдесят років.
Підтримка соціальних працівників
Переселенка Надія Яковлєва працює в П’ятницькому, де опікується десятьма підопічними. Вона допомагає з продуктами, оформленням паперів та щоденним побутом. Це потрібно щотижня.
Весна, літо і осінь — у цей період дуже тяжко, тому що багато роботи, особливо на городі. Взимку якось не так. А так на городі, у дворі по господарству, у хаті поприбирати, деяким води принести. Мені це якось припало до душі, і іншу роботу я шукати не хочу. Буду робити, поки є сили, поки є люди, яким потрібна допомога.
Володимир Овчаров ставиться до людей похилого віку як до власної матері. Це особиста мотивація.
Вони здебільшого одинокі. Моїй мамі 86 років. Теж хочу, якщо буде така справа, коли вона потребуватиме допомоги інших, щоб теж знайшлися люди чи організації, які б могли надати цю допомогу.
Послуги залишаються повністю безкоштовними для жителів. Зараз під опікою перебувають понад три сотні осіб.