Філологиня, викладачка української та мовна блогерка Ксенія Угненко пройшла власний шлях від російськомовної абітурієнтки до популярної мовної експертки, яка допомагає іншим впевнено переходити на українську. Сьогодні вона вчить дорослих говорити без страху, ділиться мовними лайфхаками, пояснює логіку фемінітивів, катойконімів і нових форм на кшталт «проєкт».
В інтерв’ю Ксенія розповіла про власний досвід мовного переходу, поширені помилки, кальки з російської, роль соцмереж у зміні мовних звичок, а також про те, як мова стає способом спротиву.
«Мене дратує, коли вивчають українську разОм»: як ми несвідомо зраджуємо мові
Ксенія Угненко вважає, що більшість мовних хиб — це не про неосвіченість, а про автоматизм мислення. Типові наголоси — «разОм» замість «рАзом», «чергОвий» замість «черговИй», або «спинА» замість «спИна» — це залишки російськомовної моделі. Але змінити звичку реально, якщо до справи підійти з гумором.
«Найкраще працюють рими. Не “вимОга – допомОга”, бо це нудно. А “ПоблизУ пасу козу” — і всі запам’ятовують наголос!»
Так само важливо боротися з кальками — коли людина думає російською, а перекладає українською: «користується популярністю» замість «є популярним», «знаходиться» замість «перебуває». А ще — з неправильним відмінюванням після прийменника «по»: українською ми кажемо по офісАх, по морЯх, а не по офісАм і по морЯм.
«Ми – харківці»: чому бігборди формують мовну норму
Серед тем, які викликають найбільше обурення у соцмережах, — катойконіми. Зокрема, слово «харківці». Саме його Угненко вжила у своєму відео про мовне правило «ПОХ», після чого зіштовхнулася з хвилею хейту.
«Харківці викликали лють, бо “так ніхто не каже”. Але це автентична форма. Якби мер писав на бігбордах “Ми – харківці”, вона би швидко прижилася»
Форму «харків’яни» вважають калькованою з російської, хоча вона теж поки допустима. Але «харківці» — питомо українська. Угненко пояснює: нові (чи давно забуті) слова спершу сприймаються з обуренням, але з часом стають нормою — якщо їх використовують публічні люди, медіа або лідери думок.
Проєкт, етер, адвокатка: новий правопис — це не загроза, а шанс
Правопис 2019 року ввів багато дискусійних форм. Частина — обов’язкові, як-от «проєкт». Інші, наприклад «етер» і «ефір», можуть уживатися паралельно. Це викликає нерозуміння, але Угненко пояснює — не варто все одразу відкидати.
«ПроЕкт — помилка. Є тільки проЄкт. Але ефір та етер — обидва варіанти правильні. Людина може користуватись тим, що ближче на слух, і це окей»
Фемінітиви — не про мову, а про гідність
Для Ксенії Угненко фемінітиви — це не лише граматика, а спосіб визнання жінок у суспільстві. Українська має достатньо словотворчих ресурсів, аби природно називати фахівчинь — викладачок, адвокаток, дизайнерок. Протистояти цьому, каже вона, — це вже не про мову, а про небажання визнавати рівність.
«Ми ж не кажемо “перший вчитель” про Ірину Петрівну. То чому “менеджер” про Олену? Суфікс –к природний для української, як у вчителька, лікарка, філологиня»
«Я почала з “добрий день” і “будь ласка”. Потім уже перейшла повністю»
Ксенія вважає, що перехід на українську — це процес, і кожен має пройти його у своєму темпі. Спочатку — етикетні формули, спілкування з незнайомими, потім — рідні. А найважливіше — визначити мову як цінність.
«Коли мій рідний дім в окупації, а близькі — на війні, говорити російською для мене — це зрада. Українська — мій внесок у майбутнє»
Для тих, хто хоче позбутися кальок і вдосконалити українську, викладачка радить блоги, розмовні клуби, вправи на наголоси і рими, читання книжок Ольги Дубчак, інтервальні тренування мови через щоденну практику.
Мова має жити, як і ми — без напруження
Головне, що радить Ксенія — не змушувати себе, не гвалтувати мову, не вимагати «ідеальної» української за тиждень. Навіть одна фраза щодня, одне слово з блогу, одне відео про наголоси — це вже рух. Бо мовна екологія не терпить насильства. Українська розквітне тоді, коли говоритимемо нею із задоволенням, а не зі страхом зробити помилку.