У Польщі відбулися президентські вибори, які завершилися з мінімальним розривом — перемогу здобув Кароль Навроцький. Його опонент Рафал Тшасковський не зміг мобілізувати достатню підтримку, хоча отримав голоси майже половини виборців.
Незважаючи на це, результат голосування не став однозначним вотумом недовіри чинному уряду. Значну роль у перемозі Навроцького відіграли виборці, які раніше підтримували радикальних кандидатів — зокрема, конфронтаційно налаштованого Славоміра Менцена та ультраправого Гжегожа Брауна. Вони обрали менш радикальну, проте стабільнішу кандидатуру.
Антиукраїнські заяви в ході кампанії
Під час передвиборчої кампанії Навроцький зробив низку заяв, які викликали стурбованість у Києві. Зокрема, він наголошував, що не підтримує вступ України до НАТО, а також уникав прямих слів підтримки українського курсу на євроінтеграцію. Це викликало тривогу в українському суспільстві та експертному середовищі, де побоюються можливих змін у стратегічному партнерстві з Польщею.
Позиція оточення нового президента
Втім, у команді Навроцького є фігури, що мають протилежні погляди. Один із таких — видатний польський історик, професор Анджей Новак, який очолював Громадський комітет підтримки кандидата. Професор давно й послідовно підтримує інтеграцію України в НАТО та ЄС.
“Немає важливішої стратегічної опори для України та її зв’язку з країнами НАТО і Європейського Союзу, ніж Польща. Варшава має бути готова надати таку підтримку Києву”, — йдеться в його книзі “Як поставала імперія зла”.
Професор Новак також критикує кремлівські спроби очорнити Польщу в очах західної спільноти, аби послабити її позиції в регіоні. Ці наративи включають нав’язування образу Варшави як джерела ксенофобії, що має відвернути від неї підтримку ЄС та НАТО.
Міждержавні інтереси залишаються спільними
Попри окремі розбіжності в риториці, ключові безпекові інтереси Польщі та України залишаються спільними. Варшава зацікавлена у стримуванні російської загрози на східному фланзі НАТО, і Київ — її стратегічний союзник у цьому питанні. Будь-яке охолодження двосторонніх відносин лише грає на руку Москві.
Від нового президента Польщі очікують, що політичні сигнали часів виборчої кампанії не стануть основою реальної зовнішньої політики. Наявність впливових проукраїнських голосів у його оточенні дає надію, що стратегічне партнерство між країнами буде збережено і посилено.