Після повномасштабного вторгнення Росії чимало підприємців з Харкова змушені були рятувати свої виробництва, вивозячи їх у безпечніші регіони країни. За державною програмою релокації та за власні кошти область покинули сотні компаній, однак чимало бізнесів продовжують працювати і під обстрілами.
Підприємництво під прицілом: чому бізнес покидає Харків
Щоденні обстріли Харкова та області перетворили виробничу діяльність на постійний ризик. За даними Міністерства економіки України, з 2022 року понад 250 харківських підприємств скористалися державною програмою релокації. Водночас, за статистикою Опендатабот, лише у 2024 році 863 харківські компанії покинули регіон.
Вибухи вбивають не тільки людей, а й цілі виробничі цехи. Відомими стали атаки на термінал “Нової пошти” в Коротичі у жовтні 2023 року та на друкарню “Фактор-друк” у травні 2024 року, коли загинуло 6 людей. Такі трагедії змусили багатьох власників шукати безпечніші локації для роботи.
Хто переїхав і як влаштувався на новому місці
Найчастіше релокуються підприємства переробної промисловості, сфери торгівлі, сервісу, ІТ та науки. Частина компаній змогла швидко адаптуватися в нових умовах. Так, снекова фабрика snEco після обстрілу перевезла виробництво до Ужгорода. Попри втрату частини персоналу та труднощі з логістикою, підприємство відновило діяльність і навіть вийшло на ринки ЄС, збільшивши обсяги виробництва в чотири рази. Продукція snEco сьогодні є і в українських магазинах, зокрема в мережі “АТБ”.
Схожий досвід має й підприємство Івана Мовчана, яке спеціалізується на виробництві ваг для транспорту. У 2022 році після оборони Харківщини компанія переїхала на Вінниччину. Завдяки підтримці з боку “Укрзалізниці” та обласної влади підприємство швидко адаптувалося і стало частиною місцевого бізнес-клубу. Наразі керівник планує повернутися до Харкова з амбітною ідеєю створення індустріального парку.
Чому частина бізнесу не покидає регіон
Попри загрози, багато компаній залишаються в Харкові або працюють у двох регіонах. Це пояснюється не тільки патріотизмом, а й високими витратами на переїзд, складністю налагодження роботи з нуля та необхідністю утримувати зв’язок з локальними клієнтами.
Директор “Фактор-друк” Сергій Політучий заявляє, що переїзд підприємства технічно і економічно неможливий. Подібної думки дотримується і директор друкарні “Юнісофт” Олександр Попович, який зазначає, що перемістити дороге обладнання, а головне – команду фахівців, майже нереально. Щоб зберегти життя працівників, на фабриці облаштували укриття, до якого можна дістатися за півтори хвилини.
Свою позицію чітко сформулював і Денис Парамонов, CEO Салтівського м’ясокомбінату, який після влучання ракети переніс виробництво в межах області, але не розглядає переїзд в інші регіони. Для нього важливо, щоб у Харкові залишався працюючий бізнес.
Резерв для відновлення
У 2022 році економіка Харкова втратила до 70% обсягів, за словами Ігоря Балаки з Європейської бізнес-асоціації. Проте навіть за три роки війни агресору не вдалося зламати економічну основу Слобожанщини. Частина підприємств знайшла нові шляхи розвитку, а ті, хто залишився, борються за майбутнє на місці.
Цей досвід доводить: харківський бізнес вміє пристосовуватись, вчиться працювати в умовах війни та поступово створює фундамент для післявоєнного відновлення.

