Двоє ветеранів російсько – української війни створили на Харківщині бізнес, який став продовженням їхньої довіри, здобутої на передовій. Один відновлює шини, другий встановлює їх у мобільному шиномонтажі, що працює для всіх, зокрема й для маломобільних водіїв.
45 – річний Андрій Нечипоренко відкрив власний шиномонтаж навесні 2025 року. Його побратим Ернест Лобанов не тільки порадив бізнес – ідею, а й допоміг реалізувати її за грантові кошти. Тепер вони працюють як партнери – один забезпечує сервіс, інший постачає відновлені шини.

Мобільний сервіс у контейнерах
Після поранення та ампутації ноги Нечипоренко шукав справу, яка дозволить йому бути корисним. Рішенням стали переобладнані контейнери, які легко переміщати туди, де найбільший потік машин.

Андрій згадує, що одного дня сам опинився в ситуації, коли не зміг замінити спущене колесо. Саме тоді з’явилося переконання, що у Харкові потрібен сервіс, доступний і для людей з обмеженою мобільністю.

“Це не приміщення, а модулі, які можна перевезти у будь – яке місце. Це й стало унікальністю проєкту”, – каже Андрій Нечипоренко.
Побратим Ернест підтримував його не лише порадою, а й досвідом відновлення власного виробництва після реабілітації.

“Проходити реабілітацію складно, але коли розумієш, що робитимеш далі, це дуже мотивує”, – говорить Ернест Лобанов.
Як вони стали партнерами
Лобанов від 2017 року має шинопекарню в одному з сіл Харківщини. Там команда за старовинною технологією та обладнанням з Фінляндії відновлює зношені шини. Саме ці шини йдуть у роботу шиномонтажу Нечипоренка.

“Для мене важливо продавати шини туди, де можна одразу «перевзутися». Ми прикривали одне одного на фронті, тому я можу покластися й зараз”, – каже Ернест.
Ідея контейнерного сервісу зачепила Лобанова ще багато років тому. Він переконаний – мобільний формат дозволяє бізнесу «переїжджати» за попитом.

Фронтовий зв’язок, який став основою партнерства
Їхня дружба народилася у 228 – му батальйоні 127 – ї бригади, куди обоє потрапили у 2022 році. Спочатку служили в різних підрозділах, а потім – разом пройшли Бахмут, Шуми та інші гарячі точки.

“Були під обстрілами, на межі життя і смерті. Побратим поруч – це людина, якій довіряєш безумовно”, – згадує Андрій.
У листопаді 2023 року Лобанов звільнився через сімейні обставини, але продовжив підтримувати батальйон шинами. Лише у 2024 році, за його словами, передав військовим понад 150 штук. Нечипоренко служив до серпня 2024 року – тоді він підірвався на міні на кордоні з Бєлгородською областю.
Як працює їхній спільний бізнес зараз
У шиномонтажі Нечипоренка військовим та ветеранам надають знижки до 50%. Сезонний попит на шини забезпечує й шинопекарня Ернеста – за символічну комісію він допомагає водіям отримати необхідні комплекти.
Власне виробництво Лобанов відновив і розширив за грантової підтримки Українського ветеранського фонду, Helvetas та інших організацій. Нині у шинопекарні щозміни відновлюють понад пів сотні шин різного типу.

“Шинопекарня – це складне ремесло, де поєднуються гідравліка, пневматика й автоматика. Я вчив хлопців з нуля”, – розповідає Ернест.
Команда працює над довговічним асортиментом, а готова продукція, за їхніми словами, не поступається новим шинам.
Наступний крок – переробка непридатних шин
Побратими вже планують новий спільний напрям – перероблення шин, які не можна відновити. Ідея має екологічний потенціал та доповнює їхній нинішній бізнес.
Для двох ветеранів цей проєкт став не просто підприємництвом, а продовженням товариства, що виникло під час служби. Тепер їхній досвід допомагає і водіям, і військовим, і місцевим громадам.

