Президент Володимир Зеленський публічно окреслив нові пріоритети для Служби зовнішньої розвідки України. У центрі уваги – дедалі тісніша взаємодія Росії та Китаю, яку в Києві розглядають як фактор глобальної безпеки.
10 грудня глава держави заслухав доповідь керівника СЗР Олега Іващенка. Розмова торкалася залежності російської економіки та державної системи від китайських інвестицій, технологій і політичних орієнтирів.
Президент констатував тенденцію, яку назвав фактичною десуверенізацією частини територій РФ. Йдеться про експлуатацію ресурсних земель, а також продаж Китаю дефіцитних для Росії ресурсів.
Окремо Зеленський звернув увагу на військовий вимір співпраці. За даними української сторони, Пекін робить кроки до активнішої взаємодії з Москвою у сфері воєнної промисловості. Подібну інформацію, за словами президента, мають і розвідки країн-партнерів.
Після доповіді Зеленський дав Службі зовнішньої розвідки чітке завдання.
“Доручив СЗР більш предметно відстежувати співпрацю між Москвою та Пекіном і в усіх аспектах, що стосуються національних інтересів України, і в усіх аспектах, що стосуються інтересів наших партнерів у Європі та Америці. Глобальна безпека не повинна програвати через те, що в Росії не зменшується апетит до агресії.”
Під час зустрічі також ішлося про політичні кампанії Росії, зокрема ті, що спрямовані на дестабілізацію ситуації в Україні.
Окремим блоком у доповіді СЗР стала робота, пов’язана з поверненням українських дітей та обмінами полонених. Це, за словами президента, залишається одним із постійних напрямів діяльності зовнішньої розвідки.
Зеленський наголосив, що Китай має вплив на Росію та особисто на Володимира Путіна. Водночас він висловив сумнів у зацікавленості Пекіна в завершенні війни.
Китайська влада регулярно закликає до мирних переговорів і декларує повагу до територіальної цілісності держав, однак від початку повномасштабного вторгнення у 2022 році так і не засудила дії Росії.
На Заході Пекін неодноразово звинувачували в економічній підтримці російських військових зусиль. Зокрема, йдеться про постачання компонентів, які використовуються оборонною промисловістю РФ.
Україна ж розглядає моніторинг цього партнерства як питання не лише власної безпеки, а й стабільності Європи та трансатлантичного простору.