65-річний Володимир Якименко з Кам’янки Ізюмського району мріє повернутися до своєї справи, яка була знищена війною. Село зазнало руйнувань під час боїв та окупації у 2022 році, а разом із ним постраждав і його квітковий бізнес.
Лаванда замість тюльпанів
Володимир понад 37 років вирощував тюльпани, а останні сім — лаванду. Його поле налічувало майже тисячу кущів. Під час війни, коли родина вимушено залишила село, рослини постраждали від посухи та подальших дій окупантів.
“Кущ лаванди живе сім років, а якщо правильно з нею поводитися, обрізати — 30 років. Коли ми потікали як переселенці, була засуха, вона майже вся пропала, потім її знищили і покрали. Майже нічого не залишилося. Окупанти все пропивали, у нас в садку було сім кострищ, тут шашлики смажили, пляшки з-під горілки, багато літрових бачив”
Чоловік розповідає, що його земельна ділянка площею 30 соток після повернення перетворилася на небезпечну територію. Він знайшов 29 мін-“пелюсток”, деякі з них знищував власноруч, інші — сапери. Замінованість є головною перешкодою для відновлення квіткового бізнесу.
Плани на відновлення
Володимир підкреслює, що наразі не може працювати ні з тюльпанами, ні з лавандою. До війни з його продукції виготовляли мішечки для чаю, а тепер він планує експериментувати з лавандовими свічками.
“Оцей клаптик, тут в мене було 940 кущів, майже нічого не залишилося. З моменту її посадки минуло майже сім років, і майже нічого не залишилося. Я її під нуль скосив. Це в бур’яні, по суті, мінне поле все”
Підприємець зазначає, що деякі ділянки вже прочистили для безпечного проходу. За прогнозами, решту територій на вулиці планують розмінувати до Нового року, якщо дозволить погода.
Допомога міжнародних програм
Інформаційна менеджерка Всесвітньої продовольчої програми ООН Наталія Нечай повідомила, що протягом двох років у Кам’янці в рамках програми очищення земель очистили 17 ділянок домогосподарств загальною площею 32 гектари. Це дозволяє місцевим мешканцям поступово відновлювати свій побут та бізнес.
Попри зруйновані поля та небезпеку мін, Володимир Якименко сподівається на відновлення своєї справи та нові експерименти з лавандовою продукцією. Його історія — приклад того, як війна змінює життя людей і їхні мрії, але не знищує прагнення відродити те, що дорого серцю.