Олена Кузіна з Харківщини вже три роки шукає свого чоловіка, який зник безвісти під Бахмутом. Після довгих років невідомості вона вирішила звернутися навіть до колишнього президента США Дональда Трампа.
Шлях добровольця
Максим Чуприна служив у батальйоні “Айдар” добровольцем із травня 2020 року. Він пішов на фронт із Харкова, не питаючи дружину, лише сказавши: “Я хочу піти й захищати”. Контракт підписав на три роки, а коли розпочалося повномасштабне вторгнення — вони одружилися.
“Під час повномасштабної війни — це було важко. Він штурмовик, воював весь час. Місце, де він перебуває, не завжди можна було вказати. Іноді раз на тиждень ми говорили, іноді частіше. Але якщо декілька днів минуло і він не дзвонив, я починала дуже хвилюватися”, — розповідає Олена Кузіна.
Остання розмова подружжя відбулася 21 жовтня 2022 року. Тоді Максим сказав: “Я дуже зайнятий, я тобі передзвоню”. Дзвінок так і не надійшов.
Перші кроки у пошуках
Коли зв’язок перервався, Олена звернулася до Терцентру комплектування, де підтвердили — чоловік зник безвісти. Самотужки вона почала шукати його через Червоний Хрест та Національне інформаційне бюро. Порадили перевіряти фото та відео на російських ресурсах.
“Морально це було важко. Я бачила кадри, після яких не могла їсти. Мені снилося все. Було декілька фотографій, схожих на мого чоловіка. Тоді я відправляла їх побратиму, він казав: ‘Ні, це не він, то не його форма’. Мені підказували, де має бути кров, бо мій чоловік залишився поранений”, — ділиться Кузіна.
Завдяки контакту через військову частину Олена знайшла рідних інших зниклих безвісти військових. Разом вони підказували нові шляхи пошуку і підтримували один одного морально.
Випадковий промінь надії
22 квітня 2025 року один із колишніх полонених упізнав Максима на фото в альбомі родичів зниклих безвісти.
“Два з половиною роки я не знала нічого, лише надії. І коли мені сказали: ‘Чуприна Максим, напишіть в особисті, вам звістка’ — я впала в ступор і стала переживати”, — каже Олена.
Випадково звільнений полонений, який провів у полоні три роки, підтвердив, що бачив Максима. Згодом ще двоє колишніх бранців також упізнали його. Цю інформацію Олена передала до Служби безпеки України та Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.
“У мене три свідки з полону, знову щось не так, знову невірогідно. В мене виникає питання: а чому це маю робити я? Я просто маю телефон і велике бажання знайти людину. І мені це вдалося”, — каже дружина зниклого безвісти.
Акції та звернення до влади
Паралельно Олена брала участь у акціях родин полонених і зниклих безвісти. У листопаді 2025 року вона організувала подібну акцію у Сахновщині, де зібралися рідні 55 військових.
На прохання родин селищна рада направила до Верховної Ради список зниклих безвісти, аби пришвидшити пошук і надати більше інформації родинам. Олена долучилася також до написання листа Дональду Трампу, який включав списки зниклих та підписи їхніх близьких.
“Для пошуку свого чоловіка я буду звертатися до всіх — від місцевих органів влади до президентів США та інших країн. Я буду просити всіх допомогти знайти й повернути мого чоловіка додому в Україну”, — заявляє Кузіна.
Ця історія — не лише про пошук конкретної людини, а й про витримку та рішучість родин, які борються за своїх близьких серед війни та невідомості.