Після важких поранень і понад 20 операцій Валерій Костюк з Володимира вирішив змінити життя не лише своє, а й інших ветеранів. Він створив громадську організацію “Підтримай Героїв” та розвиває кав’ярню, де частину прибутку віддає на допомогу воїнам.
Дорога до фронту та перші бої
Ветеран тричі приходив до військкомату, перш ніж його визнали придатним до служби. Навчання проходив у Рівному та Черкасах, але вже під час підготовки отримав пропозицію вирушити до Авдіївки.
“Якщо вважаєте, що морально і фізично готові допомогти й тримати оборону — ласкаво просимо”, — пригадує Валерій.

На третій день бою, згадує чоловік, із 16 бійців на передовій залишилось лише 8. “Такого страху я в житті не відчував. Це коли ти в окопі схилився і молишся Богові, бо розумієш, що 100% загинеш”, — додає ветеран.
Ніхто з рідних не знав, що він поїхав на фронт. Усім казав, що тренується користуватися зброєю на випадок, якщо ворог дійде до Волині. Про поїздку повідомив уже телефоном після евакуації.

Поранення та відновлення
Після повернення лікар виявив травму ніг. Через три місяці Костюк отримав друге поранення — пошкоджені внутрішні органи, зламаний таз, ногу закріпили апаратом Ілізарова, а руку врятували від ампутації.
“Пам’ятаю, коли говорили два силуети. Один помер, інший вижив. І ось з того часу ця думка в голові вже засіла”, — розповідає ветеран.
Під час лікування він зустрічав волонтерів, отримував продукти й слова підтримки. Коли зміг ходити — запропонував дружині допомагати пораненим військовим у лікарнях.
Громадська організація “Підтримай Героїв”
Так з’явилася організація, офіс якої відкрили в травні. Кожного тижня команда відвідує лікарні, раз на кілька місяців організовує екскурсії для ветеранів та їхніх родин, проводить зустрічі, вечори для соціальної адаптації, а також звукові та арттерапії.
“Коли всі дивляться один на одного, їм легше переносити. Мами розуміють, що ветеран — це не страшно. Навіть якщо вони контужені, вони звичайні люди”, — пояснює Валерій.

Ветеран наголошує, що такі кола підтримки об’єднують людей і допомагають вирішувати проблеми разом.
“Я не помер, значить, маю щось змінити. Більшість хлопців себе називають ‘відпрацьований матеріал’. Я показую, що в соціумі вони потрібні. Війна — переломний період. Свобода не є безплатною”, — додає Валерій.

Соціальний бізнес
Паралельно ветеран розвиває кав’ярню самообслуговування. Невдовзі у закладі з’явиться табличка “1 гривня з кожної кави” — кошти підуть на підтримку ветеранів та їхніх родин.
Таким чином Валерій Костюк поєднує власне відновлення, допомогу побратимам та бізнес, який служить соціальним цілям.

