Майже три роки після звільнення Ізюма слідчі продовжують встановлювати імена загиблих у масовому похованні. З понад 440 тіл ідентифіковані 418, але 30 людей залишаються невідомими.
Трагедія однієї сім’ї
23-річна Альона Яковенко втратила під час окупації батьків і бабусю. Вона пригадує:
“Я хотіла повертатися додому після Нового року. Я хотіла до батьків, і оце ж на валізах вже, але так і не зібралися. Починається повномасштабна війна, я дзвоню мамі, кажу: “Ти бачила, що війна почалася?”. Вона каже: “Та, може, як у 2014 повз нас пройдуть, і це все трохи далі від Ізюма буде. Пронесе, не переживай, все буде добре””.
Її рідні загинули 9 березня 2022 року — російська авіабомба впала на їхню п’ятиповерхівку, тоді загинула 51 людина.
“Здебільшого я потім себе винила, бо вони не хотіли йти в підвал. Але вже почалися масовані обстріли, і їм стало страшно, а там були всі сусіди, кликали їх. Я їм казала: “Можливо, так буде безпечніше. Будь ласка, спустіться в підвал”. Вони спустилися”, — ділиться дівчина.
Останній контакт із мамою був 6 березня: “Все добре, але цю ніч будемо в підвалі, бо дуже страшно”. 9 березня зв’язок зник, а про смерть рідних Альона дізналася через півтора місяця.
Масові поховання та ДНК-ідентифікація
Ексгумація тіл із масового поховання в лісі Ізюма почалася 15 вересня 2022 року та тривала до 23 вересня. Було вилучено 448 тіл, серед яких семеро дітей. Слідчі призначили 454 судово-медичні експертизи, щоб встановити причини смерті.
“У цьому масовому похованні були особи, які загинули як внаслідок авіаудару, так і артилерійських обстрілів. Також були тіла зі слідами катування — як військові, так і цивільні”, — повідомив начальник слідчого управління поліції Харківщини Андрій Шарнін.
Альона розповідає про власний досвід:
“Ми мали свій журнал, вони записували, якщо знали ім’я, прізвище і вулицю, на якій знайшли тіло. Мама була похована під номером 164, бабуся — 174, батько — 199”.
Через відсутність розпізнавальних знаків на могилах родичі мусили здавати ДНК. Альона зробила це з Польщі, і вже через місяць слідча повідомила: “Всі три збіглися, і ви можете їхати забирати тіла”. У лютому 2023 року дівчина повернулася до Ізюма та 8 березня поховала рідних.
“Всі бігали: всі з квітами, всі щасливі, радісні. А я навіть в оточенні людей на той момент не могла перебувати, тому що у мене не свято було. Дуже важко було бачити, що всі навколо радіють, а я ще п’ять хвилин тому тут стояла, і в мене було три труни, і в кожну з них треба було кидати землю.”
Причини смерті та слідство
Слідчі фіксували різні обставини загибелі: від авіаударів і артобстрілів до катувань. За словами Шарніна, один із загиблих був викрадений і застрелений після тортур, інший помер у катівні після нанесення тілесних ушкоджень.
“Були випадки, коли людина утримувалася незаконно, потім її вивозили в невідомому напрямку, а після — поміщали на публічне показування в соцмережах окупантів”, — додав слідчий.
Чому частина загиблих лишається невідомою
Щоб ідентифікувати загиблих, призначили 1467 молекулярно-генетичних експертиз у Харкові, Закарпатті та Полтаві. Завдяки ДНК було встановлено 404 особи, 12 — шляхом впізнання, двоє — слідчим шляхом. Загалом 418 людей ідентифіковані, 30 лишаються невідомими.
“ДНК-профіль по кожній особі виведений, але нам ні з чим порівнювати. Можуть бути різні причини для цього: родичі могли загинути на фронті або перебувати за кордоном і не знати, що трапилось з близькими”, — пояснив Андрій Шарнін.
Невстановлені ДНК-профілі внесено до Електронного реєстру геномної інформації людини. За словами заступника Ізюмського міського голови Володимира Мацокіна, всі тіла перепоховані у листопаді 2025 року.
“Не можна казати, скільки часу розслідування триватиме. Строків давності справи по вбивствах не мають. Тут все залежить від удачі і від наполегливості роботи слідчих та оперативних підрозділів”, — зазначив Андрій Шарнін.
Процес ідентифікації триває. Для десятків родин це питання часу, надії та пам’яті, яку неможливо стерти.
