Доброволець з Канади на прізвисько “Купер” приїхав в Україну у 20 років і вже рік бере участь у війні. Його історія — про відвагу, втрату і непохитне бажання продовжувати службу.
Влітку 2025 року він долучився до 13-ї бригади НГУ “Хартія”. Там, у складі пошуково-ударного угруповання, брав участь у Куп’янській операції, входячи першим у села на північ від міста.
“Я люблю бути з людьми чесними”
“Я просто хотів більшого від свого життя. Мабуть, мені не хочеться прикрашати це моральними гаслами — мовляв, я тут, щоб врятувати Україну. Певно, кожен іноземець каже щось таке. Я просто хотів чогось більшого. А якщо у процесі я ще й допомагаю людям — теж чудово, і вважаю, що це мій обов’язок. Думаю, це частина моєї спадщини”, — розповів “Купер”.
Як бойовий медик він надав допомогу близько пів сотні поранених хартійців. “Мене навчили бути медиком, і я просто робив свою роботу — на цьому і все. А медиків у нас бракує, тож, звісно, в мене було багато роботи. Це нормально. Не думаю, що я маю природну схильність бути медиком, ця робота мене обрала”, — додає він.
“Я ще не закінчив. У мене буде протез”
Під час операції у Куп’янську “Купер” наступив на російську міну. Розрив призвів до тяжкого поранення ноги. Медик наклав собі турнікет, щоб зупинити кровотечу, і самотужки виповз з небезпечної зони.
Побратими знайшли його, надали першу допомогу та витягли до укриття. Наступного дня доставили до евакуаційної точки, а потім на квадроциклі до стабілізаційного пункту. Ампутації уникнути не вдалося.
“Я великий щасливчик, що залишився живий. Якби щось пішло інакше на будь-якому етапі дороги, я б помер. Я втратив ногу. Я не можу змінити те, що сталося. І я знав, на що йшов. Я ні про що не шкодую. І я ще не закінчив. У мене буде протез. Є багато людей, які це роблять, то чому я не можу? Немає жодної причини не робити цього”, — каже “Купер”.
Після реабілітації та протезування медик планує повернутися до служби в українській армії. Його історія — про стійкість, сміливість та прагнення не зупинятися попри втрати.