Нічна атака безпілотників на Богодухів перетворила приватний будинок на згарище, поховавши під завалами 10-річного Михайлика та його 44-річну матір. Поки хлопчик мріяв про повернення за шкільну парту, ворожий удар назавжди зупинив життя цілої родини, залишивши батька на самоті з невимовним горем.
Михайло був наймолодшим у великій і дружній сім’ї. Його обожнювали всі: і мама, яку вчителька згадує як надзвичайно порядну господарку, і дорослий брат Костянтин, і дві старші сестри. Це була “світла родина”, як кажуть у школі – працьовита та згуртована. Хлопчик понад усе чекав миру, аби нарешті змінити екран монітора під час дистанційного навчання на живе спілкування у класі.
“Це дитина, яка любила життя. Михайлик дуже хотів, щоб усе було гаразд, щоб скоріше закінчилася війна”, – ділиться спогадами Анжела Шитоха, класна керівниця загиблого учня.
Для навчального закладу ця трагедія стала першою втратою дитини з початку повномасштабного вторгнення. Однокласники та батьки приголомшені новиною, яку вчительці було фізично важко вимовити вголос. Зараз уся шкільна спільнота збирає допомогу для Леоніда Спіцина, батька хлопчика. Чоловік дивом вижив, бо під час влучання був на роботі, але тепер він залишився без найрідніших людей і без дому, де сім’я щасливо мешкала останні вісім років.
Географія нічного терору на Харківщині
Того ж дня під вогнем опинилися й інші населені пункти області, де зафіксовано численні руйнування та постраждалих серед цивільного населення:
- У селищі Лужок Малоданилівської громади внаслідок ударів БпЛА поранені люди.
- У Золочеві медики надавали допомогу 17-річній дівчині, яка пережила гостру реакцію на стрес.
- Богодухів, окрім загиблих, має й поранених: 22-річний хлопець отримав садна, а літні люди 68 та 89 років перебувають у шоковому стані.
- Масштабні руйнування вранці 9 лютого зафіксовані у Цупівці та Дубівці, де авіаудари пошкодили загалом близько 65 приватних осель.
Ніч на 9 лютого стала чорною датою для Богодухова. Поки рятувальники розбирали уламки стін, які вісім років були фортецею для родини Спіциних, стало зрозуміло – відновити стіни можна, але повернути дитину, яка так сильно хотіла просто вчитися, неможливо.