Сучасні лінгвістичні дискурси все частіше підіймають питання політичної коректності щодо назв етносів. Якби Іван Котляревський створював свою знамениту “Енеїду” сьогодні, вживання слова “циганус” могло б викликати неабиякий резонанс. Сьогоднішні реалії диктують нові правила, де звичне слово “циган” активно заміщується самоназвою “ром”, хоча обидва терміни мають глибоке коріння та власну історію в українському культурному просторі.

Протягом останніх десятиліть ми спостерігаємо тенденцію до зміни офіційної термінології в медіа та державному секторі. Етнонім “циган” поступово зникає з офіційних звітів, поступаючись місцем слову “роми”. Прикметно, що сучасні заголовки новин тепер акцентують увагу на тому, як ромські громади інтегруються, воюють за Україну та створюють благодійні фонди, наприклад жіночий фонд “Ciricli”. Це свідчить про свідоме бажання суспільства відійти від застарілих стереотипів.

Проте неможливо ігнорувати той факт, що слово “циган” було органічною частиною української мови протягом багатьох століть. У класичній літературі воно зустрічається повсюдно. Зокрема, у творчості Тараса Шевченка цей термін фіксується 25 разів у різних контекстах – від описів мандрівних груп до емоційних звернень у поезіях. Це слово було звичним для Кобзаря та його сучасників, відображаючи тогочасну мовну норму без сучасного підтексту образи.

Не менш часто цей етнонім використовував і Григорій Квітка – Основ’яненко. У його творах слово “циган” та похідні від нього форми зустрічаються 33 рази. Письменник змальовував колоритні сцени з ворожінням циганок та запальними танцями циганчат, що свідчить про глибоке проникнення цього образу в художню тканину української прози. Для авторів минулого це була природна назва народу, що жив поруч.

Народна мудрість також зберегла величезний пласт фразеології. Збірка Матвія Номиса 1864 року містить майже дев’яносто висловів, де згадуються представники цього етносу. Мова зафіксувала складне і подекуди суперечливе ставлення українців: від іронії щодо бідності (“багатий як циган на блохи”) до визнання їхнього вміння виживати у складних умовах. Багато приказок підкреслюють неприкаяність та специфічний побут мандрівного життя.

Окремої уваги заслуговує повага до ремісничих навичок цього народу. Фразеологізми “наліг як циган на ковадло” або “пристав як циган до точила” демонструють визнання їх як вправних майстрів з металообробки. Крім того, український фольклор відобразив безтурботний характер та специфічне почуття гумору, а також відому пристрасть до конярства та вміння вигідно вести торгівлю тваринами.

З іншого боку, існує і негативний пласт стереотипів, пов’язаний із шахрайством. Слово “вициганити” міцно закріпилося в словниках як синонім настирливого виманювання чогось. Існує навіть цікавий вираз “циганське сонце”, що позначає місяць. Ця метафора виникла через уявлення про нічний спосіб життя та специфічні “промисли”, які потребували світла у темну пору доби. Такі мовні конструкції формували певний імідж етносу в народній свідомості.

Причини переходу на нову назву

Ініціатива переходу на термін “роми” належить самим активістам етнічної групи. Вони наголошують, що традиційні назви у багатьох мовах, як – от німецьке Zigeuner чи англійське Gypsy, мають дискримінаційне забарвлення. Вибір самоназви “ром” або “рома” – це крок до подолання негативного історичного спадку та утвердження гідності. Це питання не стільки лінгвістики, скільки суспільної справедливості та міжнародної солідарності.

Зміни фіксують і лексикографічні джерела різних років. Якщо радянський одинадцятитомний словник 1970 – х років подавав лише слово “цигани”, то видання 2005 року під редакцією В. Бусела вже включає термін “ром” із ремаркою “літературне”. Це вказує на те, що слово почало активно входити в офіційну сферу. Найновіші академічні словники подають обидва терміни як рівнозначні, що відображає перехідний етап у мовній практиці.

Чи витіснить нова назва стару повністю – питання відкрите. Ймовірно, ми побачимо паралельне існування: “роми” домінуватимуть у новинах та офіційних документах, а “цигани” залишаться в історичних текстах, піснях та розмовній мові. Важко уявити перейменування побутових речей, як – от “циганська голка” або сорт картоплі “Циганка”, адже ці назви стали сталими термінами, які використовуються навіть у професійному середовищі продавцями фурнітури.

Незалежно від філологічних суперечок, цей народ є невід’ємною складовою українського суспільства. Історія сусідства, спільні культурні та мовні контакти створили міцний зв’язок, який не розірвати зміною термінології. Роми та українці залишаються тісно переплетеними, немов зшитими тією самою міцною голкою, яку в народі звикли називати циганською.