Марина Воронцова, яка загинула на передовій під Покровськом, ще задовго до служби у війську була відома своєю невтомною роботою для людей, що втратили дім. Її шлях у волонтерстві почався спонтанно, але став частиною її життя, а згодом привів і на фронт.
Про Марину згадує голова правління благодійного фонду “Станція Харків” Алла Фещенко. Саме в цьому волонтерському середовищі Воронцова стала однією з тих, хто не потребував пояснень і вказівок. У 2014 році вона прийшла на харківський вокзал просто подивитися, що роблять волонтери, і вже того ж дня стала працювати разом з ними.
“Марина просто стала за стійку і почала все робити. Вона не питала, чи можна, чи треба – вона розуміла, що треба”, – пригадує Фещенко.
З того моменту, каже Алла, стало зрозуміло – Марина не гість, а частина команди. Вона бачила втому інших і без жодних прохань підставляла плече. Її робота була природною і водночас усвідомленою.
Марина сама була переселенкою, тому легко знаходила спільну мову з людьми, які пережили вимушений переїзд. Але водночас вона не дозволяла, щоб хтось зловживав ситуацією або вів себе зневажливо.
“Вона щиро захищала права переселенців, але й могла швидко вгамувати тих, хто поводився неправильно. В ній було дуже багато сили і впевненості”, – згадує Фещенко.
У спогадах волонтерів Марина завжди залишалася людиною з чіткою позицією. Вона не виглядала вразливою, навпаки – випромінювала внутрішній стрижень, який особливо відчувався в складні моменти. Переконати її в чомусь, якщо вона вже прийняла рішення, було майже неможливо.
Згодом Марина захотіла долучитися до допомоги військовим. Волонтерська робота “Станції Харків” здебільшого була спрямована на цивільне життя, тому їх шляхи з Мариною ненадовго розійшлися. Але контакт між ними залишався – вона часто зверталася по підтримку не для себе, а для своїх побратимів.
“Хочеться сказати їй багато всього, а вже не скажеш”, – зізнається Алла Фещенко.
Марина Воронцова загинула як бойова медикиня, залишившись вірною своїй звичці бути там, де найважче. Для тих, хто працював і служив поруч із нею, вона назавжди залишиться прикладом сили, внутрішньої гідності та людяності.
