Інтервʼю

Пам’ять про Марину: історія волонтерки і бойової медикині, яка завжди йшла першою

1 хв читання

Марина Воронцова, яка загинула на передовій під Покровськом, ще задовго до служби у війську була відома своєю невтомною роботою для людей, що втратили дім. Її шлях у волонтерстві почався спонтанно, але став частиною її життя, а згодом привів і на фронт.

Про Марину згадує голова правління благодійного фонду “Станція Харків” Алла Фещенко. Саме в цьому волонтерському середовищі Воронцова стала однією з тих, хто не потребував пояснень і вказівок. У 2014 році вона прийшла на харківський вокзал просто подивитися, що роблять волонтери, і вже того ж дня стала працювати разом з ними.

“Марина просто стала за стійку і почала все робити. Вона не питала, чи можна, чи треба – вона розуміла, що треба”, – пригадує Фещенко.

З того моменту, каже Алла, стало зрозуміло – Марина не гість, а частина команди. Вона бачила втому інших і без жодних прохань підставляла плече. Її робота була природною і водночас усвідомленою.

Пам’ять про Марину: історія волонтерки і бойової медикині, яка завжди йшла першою

Марина сама була переселенкою, тому легко знаходила спільну мову з людьми, які пережили вимушений переїзд. Але водночас вона не дозволяла, щоб хтось зловживав ситуацією або вів себе зневажливо.

“Вона щиро захищала права переселенців, але й могла швидко вгамувати тих, хто поводився неправильно. В ній було дуже багато сили і впевненості”, – згадує Фещенко.

У спогадах волонтерів Марина завжди залишалася людиною з чіткою позицією. Вона не виглядала вразливою, навпаки – випромінювала внутрішній стрижень, який особливо відчувався в складні моменти. Переконати її в чомусь, якщо вона вже прийняла рішення, було майже неможливо.

Пам’ять про Марину: історія волонтерки і бойової медикині, яка завжди йшла першою

Згодом Марина захотіла долучитися до допомоги військовим. Волонтерська робота “Станції Харків” здебільшого була спрямована на цивільне життя, тому їх шляхи з Мариною ненадовго розійшлися. Але контакт між ними залишався – вона часто зверталася по підтримку не для себе, а для своїх побратимів.

“Хочеться сказати їй багато всього, а вже не скажеш”, – зізнається Алла Фещенко.

Марина Воронцова загинула як бойова медикиня, залишившись вірною своїй звичці бути там, де найважче. Для тих, хто працював і служив поруч із нею, вона назавжди залишиться прикладом сили, внутрішньої гідності та людяності.

Пам’ять про Марину: історія волонтерки і бойової медикині, яка завжди йшла першою

Схожі записи
Інтервʼю

Два роки в російському полоні: історія ветерана з Харківщини

Вячеслав Петченко, боєць з Лозівщини, навесні 2026 року повернувся додому після чотирьох років випробувань. Половину цього часу захисник провів у російській неволі,…
Інтервʼю

Як колишня держслужбовиця з Харківщини створила успішний квітковий бізнес

Наталія Свірідова понад два десятиліття керувала центром соціальних служб у Кегичівці. Реформа децентралізації та скорочення штату залишили жінку без роботи. Складні життєві…
Інтервʼю

Ветеран із Харкова відкрив власне виробництво одягу після важкого поранення

Артем Синіло пройшов пекло боїв, втратив здоров’я, але знайшов новий сенс життя у створенні якісних речей. Після списання з лав ЗСУ колишній…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *