За день до повномасштабного вторгнення у деяких харківських банках дістали інструкції, написані ще в радянські часи. Завдання було простим і жорстким: гроші ворогу не дістатися не повинні.
Попри загальну недовіру до банків і щоденну критику їхньої роботи, саме банківська система у критичні моменти стає опорою держави. Війна лише підкреслила: зупинка руху коштів паралізує життя цілих міст.
У перші години після вторгнення саме банки були серед ключових цілей для російських військових. І в цих умовах на працівників покладали відповідальність, про яку більшість клієнтів навіть не здогадувалась.
Підготовка, про яку мовчали десятиліттями
Харківські установи увійшли у війну з документами, що існували ще з 1950-х. Їх майже ніхто не бачив, але система дій була прописана дослівно. Напередодні вторгнення, 23 лютого, співробітники служби безпеки банку обійшли всі відділення. І привезли… зеленку.
Саме так – флакони звичайного діамантового зеленого розчину стали частиною оборони фінансової системи. Згідно з інструкцією, у разі загрози захоплення працівники мали відкрити сейф і вилити зеленку на банкноти. Мета – зіпсувати якомога більше купюр.
У деяких банках замість аптечного розчину використовували спеціальні барвники. Алгоритм залишався тим самим.
Забруднені купюри, за правилами, потрібно було негайно передавати правоохоронцям. Той, хто їх знаходив, мав діяти так само.
Гроші, сейфи і ризики
Навіть у мирний час банки зберігають значні суми готівки. Це десятки тисяч або мільйони гривень залежно від формату відділення та класу сейфів. У деяких філіях, що працюють з бізнесом, йдеться про величезні суми – хронічно і щоденно.
Частина харківських відділень досі використовує радянські сейфи. Інші обладнані сучасними сховищами. Але незалежно від техніки, у дні хаосу будь-яке відділення може зберігати тимчасово значно більше грошей через планові або аварійні виплати.
Готівка – не єдина цінність. У кожному відділенні зберігаються ще й десятки або сотні неактивованих банківських карток. Вони вже привʼязані до рахунків, а активувати їх через банкомат – справа кількох секунд. Тому за сигналом тривоги такі картки блокують централізовано.
Захист від злочинців: кнопки, “ляльки” і дисципліна
До війни банківська безпека теж не була умовною. У кожній касі – прихована “тривожна кнопка”. Після натискання за 3 – 5 хвилин прибуває група швидкого реагування – поліцейська, приватна чи банківська, залежно від установи.
У банках з іноземним капіталом касирів заохочують викликати охорону навіть за підозри. У великих українських банках за “хибну тривогу” можна дістати догану і штраф.
Ще один інструмент – сигнальна пачка, або “лялька”. Вона виглядає як звичайний стос грошей у заводській стрічці. Але варто її зрушити – спрацьовує сигнал.
Через випадкові спрацьовування від цієї схеми деякі банки відмовилися. Проте у критичні моменти вона все ще рятує.
Останнє успішне пограбування за класичним сценарієм у Харкові сталося у 2010 році. Двоє озброєних чоловіків увірвалися до відділення на Данилевського, погрожували зброєю і втекли з грошима.
Коли війна розпочалася
Вже навесні 2022 року в одному з відділень на Олексіївці сталася історія, яку в банку згадують досі. До приміщення зайшли озброєні чоловіки у формі. Юна касирка зреагувала інстинктивно і вилила зеленку на гроші. Так вона зіпсувала близько п’ятдесяти тисяч гривень – весь свій запас готівки. Чи була це помилка, чи приклад пильності – так і не зʼясували.
Повернути стабільність було важко. Перші відділення почали працювати лише через місяць після вторгнення. Співробітники виходили добровільно. На свій страх і ризик.
У березні 2022 року на Салтівці працювало відділення всього за п’ять кілометрів від лінії фронту. Сьогодні фінансовим установам рекомендують евакуацію, якщо небезпека наближається на 10 кілометрів.
Черги тоді були величезні. Харків’яни приходили не лише по гроші. Вони йшли до людей, які залишилися на своєму місці, щоб тримати фінансову систему міста живою.
І це була справжня підтримка. У найтемніші дні вона означала більше, ніж просто банківські операції.