Музикант Monrote з Житомирщини випустив пісню, у якій звучить реконструйований голос Андрія Кузьменка. Проєкт отримав офіційний дозвіл правовласників і став однією з найобговорюваніших музичних подій останнього часу.
За псевдонімом Monrote стоїть Олексій Бовсуновський – програміст, геймдевелопер, автор інтернет-контенту та виконавець власних пісень. Він родом із села Бовсуни на Лугинщині – того самого, звідки походить народний аматорський колектив “Бовсунівські бабусі”.
Як народилася ідея «розмови» з Кузьмою
Перший імпульс з’явився близько року тому. Старі пісні “Скрябіна”, десятки інтерв’ю, ефект присутності.
І головне питання.
“А що Кузьма сказав би зараз?”
Для Олексія це не було простою фантазією. Він намагався уявити, як людина, яка гостро реагувала на несправедливість і завжди виступала за гідність, сприйняла б сьогоднішню реальність. Музикант уявив діалог з минулим, який спершу оформився у вірш, а згодом – у пісню.
І ще один важливий контекст – момент загибелі Кузьми.
Він пішов із життя тоді, коли країна лише починала заходити у довгу смугу випробувань. І саме це, зізнається автор, зробило задум особливо болючим і точним.
Чому для Monrote Кузьма – більше ніж музикант
На Житомирщині “Скрябіна” завжди слухали багато. Просто. Без пафосу. По-людськи.
Бовсуновський згадує, що у дитинстві вдома постійно звучали ранні альбоми гурту, зокрема “Хробак” і “Бультер’єр”. Пізніші роботи Кузьми він відкрив для себе вже дорослим – разом із глибиною текстів та філософією.
Особистий збіг тут теж є. Батько Андрія Кузьменка родом із Малина, і цей регіональний зв’язок для Олексія здається не випадковим.
Власну творчість він теж будує на рефлексії й переживанні теперішнього часу – війна з юності, пандемія, повномасштабне вторгнення. Спокійне життя так і не стало нормою.
Як отримували офіційний дозвіл
Юридична частина стала однією з найскладніших. Йшлося не про кавер і не про ліцензію на пісню.
Потрібен був дозвіл на використання голосу, образу та навіть зображення.
Письмову згоду дала Світлана Бабійчук – єдина спадкоємиця Андрія Кузьменка.
За словами музиканта, команда правовласника працювала дуже уважно й принципово щодо збереження спадщини артиста.
Якими технологіями відтворювали голос
Основою стала власна вокальна партія Олексія. Він ретельно вивчав манеру Кузьми, акцент, артикуляцію.
Тембральне забарвлення створювалося через алгоритм конверсії голосу на основі пошуку. Для цього модель навчали на записах справжнього голосу Кузьми.
“Це не можна порівнювати зі справжнім голосом Андрія, але, на мою думку, результат вийшов гідним.”
З візуальною частиною було ще складніше. Олексію довелося буквально зіграти Кузьму – записуючи міміку та жести, які потім стали основою для відео.
Скільки часу пішло на створення пісні
Ідея чекала свого моменту майже рік. Активна робота почалася наприкінці літа.
Музична основа з’явилася швидко. А от текст забрав найбільше часу. Автор зізнається – для нього кожне слово має вагу.
Окремий етап – аранжування та зведення. Усе робив сам.
Про етичні сумніви
Реконструкція голосу людини, яка пішла з життя, завжди викликає суперечки.
Олексій каже, що головним страхом було лише одне – не завдати болю рідним Андрія.
В іншому він був переконаний, що діє чесно, відкрито і з повагою.
Чи була співпраця з командою «Скрябіна»
Ні. Усі етапи проєкту Monrote реалізовував самостійно.
Він зізнається, що на етапі задуму проєкт міг виглядати надто експериментальним, аби залучати інших фахівців.
Як відреагували слухачі
Аудиторія сприйняла роботу тепло. Шанувальники Кузьми теж здебільшого відгукнулися позитивно.
Негатив з’являвся тоді, коли в інтернеті трек помилково подавали як повністю згенерований штучним інтелектом.
“Люди природно бояться таких технологій. Але коли є повний і чесний контекст – роботу сприймають добре.”
Чи буде продовження експериментів
Поки що ні. Monrote не планує повторювати подібний проєкт у найближчий час.
Водночас він зізнається, що голос Богдана Ступки в новому вірші був би для нього мрією. Але це – колись потім.
Наскільки цей реліз є унікальним
Сам автор не береться оцінювати унікальність свого проєкту, але допускає, що це один із перших подібних прецедентів в Україні – повноцінна пісня з кліпом і реконструйованим голосом культового артиста.
Його метою була не сенсація, а внутрішній творчий виклик.
Про що ця пісня насправді
Автор хотів, щоб слухачі відчули сум і підтримку. Відчай і надію. Внутрішній діалог.
У фінальному посланні Олексій формулює свої бажання так:
- щоб українці перестали ворогувати між собою;
- щоб пам’ятали про ціну кожного життя;
- щоб зникли корупція та кумівство;
- щоб закінчилася війна;
- щоб людяність не втратила значення.
“В країні моїй” він називає не маніфестом і не документом, а поетичною розмовою з другом. Діалогом між тими, хто бачив лише перші рани країни, і тими, хто пережив її повний біль.
Це нагадування. І ода людині.