У Харкові, місті, що вже понад два роки живе під звуками сирен і обстрілів, рівень публічної злочинності помітно знизився. Втім, за спокоєм, який відчувають мешканці, ховається не відсутність злочинів, а їхня трансформація. Частина криміналу пішла в тінь, частина — в онлайн, а ще частину тимчасово стер війна.
Сучасне кримінальне зведення — це побутові конфлікти, поодинокі випадки п’яного водіння, підлітки, що тікають з дому, і нечисленні вуличні крадіжки. Проте до повномасштабної війни Харків мав багату кримінальну історію, де окрему главу займали зухвалі розстріли, викрадення інкасаторів і гучні вбивства.</
Хроніка найгучніших злочинів «мирного» Харкова
- 2001–2015 роки — серія збройних нападів на інкасаторів із загибеллю працівників і викраденням мільйонів гривень. Злочини зухвалі, часто скоєні у світлий час доби.
- 2010 — загадкове зникнення журналіста-розслідувача Василя Климентьєва.
- 2012 — жорстоке вбивство судді Володимира Трофімова та його родини з відрізаними головами.
- 2014 — замах на мера Харкова Геннадія Кернеса.
- 2016 — вбивство кримінального авторитета Юрія Дімента на кладовищі.
- 2018 — зґвалтування та вбивство 15-річної Аліси Онищук.
- 2019 — стрілянина посеред білого дня на Клочківській біля супермаркету, спроба підірвати гранату під час затримання.
Чому сьогодні все виглядає тихо?
Професіонали виїхали
Відомі фігуранти кримінального середовища виїхали з Харкова в перші місяці війни — хтось до західних областей України, хтось — за кордон. За неофіційною інформацією, дехто облаштувався навіть у країнах Латинської Америки. Причини — не стільки страх, скільки втрата “ринку” і ризик потрапити до ЗСУ за вироком суду.
Служба замість вироку
Нині за дрібні правопорушення обвинуваченим часто пропонують альтернативу — служба на фронті замість тюремного терміну. В таких випадках злочини не фіксуються офіційно, а статистика виглядає спокійною.
Маскування під військових: нові шахрайські схеми
Шахрайство — одна з найбільш адаптивних сфер злочинності. Раніше жертвами часто ставали військові, яких обманювали під час купівлі амуніції чи автівок. Тепер злочинці самі маскуються під військових, приходячи на зустрічі для “продажу” товарів — зазвичай реплік гаджетів замість оригіналів.
Камуфльований рюкзак, палиця чи берці — деталі, які викликають довіру. Заяв про шахрайство — одиниці. Збитки — десятки тисяч гривень.
Онлайн-злочинність: цифрові пастки щодня
Харківські вулиці стали тихішими, зате інтернет — значно небезпечнішим. Зараз платформи на кшталт TikTok, Instagram чи OLX перетворилися на зони ризику. Найпоширеніші онлайн-схеми:
- обман з банківськими картками;
- продаж фальшивих медпрепаратів, квитків, броней;
- псевдотренінги та шахрайські “інвестпропозиції”.
“Не пограбують, так обдурять” — так сьогодні описують онлайн-реальність самі харків’яни.
Позастатистичні злочини
Окремо стоїть питання системної корупції. Багатомільйонні зловживання у військкоматах, закупівлі за завищеними цінами, маніпуляції з підрядами на будівництво часто не потрапляють до загальної кримінальної статистики. Це вже “інша гра”, з іншими правилами.
Усі ці фактори створюють ілюзію спокійного Харкова. Але за зовнішньою тишею ховається складна і мінлива картина міського кримінального ландшафту, який адаптується до війни не гірше, ніж цивільне населення.