У Рожищі Луцького району шестирічний Андрійко Вірний вже третій рік поспіль збирає кошти для українських військових через колядування. Цього року він присвятив свій збір на дрони-перехоплювачі.
Перші кроки волонтера
Андрій — першокласник із різнобічними інтересами. Перед тим як виходити до людей, він ретельно відпрацьовує тексти разом із мамою. Серед його улюблених колядок — “Добрий вечір тобі, пане господарю”, “Нічка та ясная” та “Хай Ісус, мале дитя”.
Мама хлопчика, Наталія Вірна, розповідає, що обирають колядки за власним смаком та за здібностями Андрійка:
“Вибираємо, які нам подобаються, щоб була по його силі. Бо як йому було три роки, то ми і вибрали таку невеличку там на два стовпчики. Але в нього гарна пам’ять. От він добре чує. Ми завжди колядуємо там під колоночку з якимись маракасами, дзвіночками.”
На коляду Андрійко бере новорічний чобіток із фетру, портативну колонку та музичний інструмент із дзвіночками, що допомагає створити святкову атмосферу.
Сімейна підтримка та традиції
Бабуся колядника, Емілія Петрук, додає, що спів для онука — не просто захоплення, а спосіб робити добро:
“Я це все підтримую. Мама з ним займається, возить на вокал, різні конкурси. Ми так налаштовані на Україну, щоб наша Україна була успішна. Ми для того усе робимо, усе, що можемо! Чоловік мій і як Майдан був, то був активним учасником. То дідусь Андрійка.”
Батько Андрійка — військовослужбовець. Хлопчик сумує за ним, адже бачить рідко, але добре розуміє, чому підтримка армії важлива.
Онлайн та місцеві колядки
Відеозаписи колядок Андрійка Наталія викладає у соціальних мережах, де також відбувається збір коштів. Крім того, син ходить колядувати по сусідах у місті. Минулого року сім’ї вдалося зібрати понад 18 000 гривень на автомобіль для місцевого військового.
Цьогорічний результат — 15 300 гривень, передані на благодійний фонд “Спільнота Стерненка”, який підтримує волинські бригади. Андрійко мріє про перемогу та мир для України.
“Хочу, щоб швидше настала перемога та мир в Україні.”
Маленькі добрі справи цього юного волонтера вже стали прикладом для громади Рожища, показуючи, що навіть шість років — не перешкода для великого серця та щирої допомоги.