Замість гучних овацій концертних залів – гуркіт вибухів на передовій. Життя 31-річного харків’янина Артема Кучерявенка, який змінив гітару на пульт керування безпілотником, обірвалося 3 квітня 2025 року. Оператор БпЛА 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи з позивним “VAMPIR” прийняв свій останній бій у районі Білогорівки на Луганщині, отримавши смертельну вибухову травму під час виконання бойового завдання.
До початку великої війни Артем був далекої від військової справи людиною. Талановитий рок-музикант, актор і майстер із ремонту інструментів, він наповнював простір навколо себе мистецтвом. Коли російські війська вдерлися в Україну, чоловік почав із волонтерства, організовуючи збори на потреби армії, а вже у 2024 році був мобілізований до Сил оборони.
Творчий шлях та особисте життя харківського майстра
Артем народився 3 жовтня 1993 року. Після закінчення 93-го ліцею він здобув професію кухаря-кондитера, проте справжнім покликанням для нього завжди залишалася музика. Він професійно опанував електрогітару в Харківській школі мистецтв, виступав на міських фестивалях у складі рок-колективів і плекав мрію про вищу музичну освіту, яку так і не встиг здобути.
Його таланти не обмежувалися сценою: Артем працював у музичному магазині, де повертав до життя гітари, грав у театрі та займався східними єдиноборствами – кобудо й кемпо. Саме музика звела його з майбутньою дружиною Анною у 2013 році, коли його гурт шукав нову вокалістку. Спільні погляди на життя та навіть вегетаріанство стали фундаментом для міцного союзу, який тривав понад десять років.
У 2016 році, на День закоханих, пара заручилася. Анна згадує чоловіка як свою опору та справжній “маяк”. До повномасштабного вторгнення вони були нерозлучними: разом виступали, відвідували концерти та намагалися проводити кожну вільну хвилину на природі, подалі від міської метушні.
“Ми були разом понад 10 років. Це все промайнуло як одна секунда по відчуттях”, – ділиться спогадами дружина захисника.
Вільний час пара присвячувала творчим планам, які, на жаль, перекреслила війна.
Бойові будні оператора БпЛА з позивним VAMPIR
Військовий шлях Артема розпочався після навчання, коли він потрапив до підрозділу безпілотних систем. Служба проходила у найгарячіших точках Донеччини та Луганщини. Через постійну небезпеку бачитися з рідними вдавалося вкрай рідко, переважно через екран телефона.
Під час служби Артем переніс важку хворобу, лікування від якої проходив у госпіталі Харкова – тоді Анна була поруч із ним. Позивний “VAMPIR” захисник обрав через своє давнє захоплення містикою. Навіть у бліндажах та на позиціях він не полишав інструмент, граючи на гітарі для побратимів, які згадують його як надійного товариша та людину честі.
Як і усі дружини, я чекала на хоча б той бажаний “плюс” від нього. І він знав, як для мене це важливо – отримати будь-яку звістку, що з ним все гаразд
Артем намагався оберігати дружину від жахів передової, завжди запевняючи, що в нього все добре, навіть коли знаходився на самому “нулі”.
Проте на початку квітня 2025 року зв’язок із бійцем зник назавжди. Трагічна звістка про загибель у Білогорівці стала для родини справжнім випробуванням.
“Я продовжувала вірити й чекати, що от-от я знов почую щось від нього, але не почула. І пізніше прийшло сповіщення на моє ім’я. Моє особисте пекло почалося”, – каже Анна.
Для дружини час не став ліками, а біль від втрати залишається гострим і сьогодні.
Вшанування пам’яті та продовження справи музиканта
За особисту мужність Артем Кучерявенко був посмертно відзначений орденом “За мужність” III ступеня. 11 березня пам’ять про нього увічнили на стінах рідного ліцею №93 у Харкові, встановивши меморіальну дошку.
Анна Кучерявенко зараз опановує гітару чоловіка. Вона планує повернутися до творчості, щоб писати пісні, присвячені Артему, та організовувати концерти в пам’ять про нього. Символом їхнього кохання став браслет із гравіюванням “One life, one love” – фразою, яка була девізом їхньої пари.