У Слобожанщині знову лунає аромат свята — Наталія Кабашна випікає традиційні різдвяні пряники-“панянки” за старовинним рецептом своєї бабусі. Цього року ця ремеслова традиція увійшла до списку нематеріальної культурної спадщини України.
Пряники мають форму дівчат і коней. Їх готують лише раз на рік — перед Різдвом та Новим роком. Замовляли їх заздалегідь, а смак залишався незмінним навіть через тижні після випічки.
Відродження забутої традиції
Наталія розповідає, що з початком повномасштабної війни відчула потребу поширювати цю спадщину поза межами родини.
“Одного разу я подумала, що мама має здібність випікати оці «панянки». Але воно забулося вже. І мені якось стало так жаль… І мені захотілося відтворити, бо час іде, батьки старіють. Коли батьки підуть, я взагалі нічого не знатиму. Тоді я попросила маму, щоб ми з нею випікали «панянки», і я це все зафільмувала на відео, записала її рецепти. Потім виклала у Facebook, і люди відгукнулися.”
Зараз Наталія проводить майстер-класи і передає знання молодому поколінню. Місцеві жителі активно замовляють пряники перед Різдвом, а майстриня впевнена: це спосіб зберегти культурну ідентичність Слобожанщини.
Секрети приготування “панянок”
За словами Наталії, рецепт тіста простий:
- молоко
- масло або маргарин
- амоній замість розпушувача
- цукор
- борошно
Форми для випікання — коня та дівчини — мають понад 100 років і передавалися з покоління в покоління. Після формування пряників їх розмальовують натуральними барвниками: буряк дає червоний колір, а білий, жовтий і зелений використовують для орнаментів.
Особливістю слобожанської традиції є мінімалізм у деталях обличчя дівчат — без очей, рота та носа, на відміну від деяких регіонів Полтавщини, де деталі обличчя додають.
“Ми розмалюємо дівчину, починаючи з мережива. Тут на шиї ланцюжок, на голові — віночок. Вимальовуємо квітку посередині, потім низ — спідницю чи жупан. Орнамент робимо петлями, кожна петля отримує краплиночку іншого кольору. Для коника виділяємо голову і ставимо очі. Це наш генетичний код, ще не до кінця розгаданий.”
Наталія згадує дитинство, коли допомагала прикрашати пряники та цукерки — і саме ці спогади пов’язують з Різдвом та Новим роком.
Майстриня впевнена: її робота не марна. Вона фіксує рецепти та процеси, щоб наступні покоління зберегли традицію.
“Я пишаюся, бо це продовження роботи, щоб творчість не забули, щоб вона передавалася з покоління в покоління. Це будуть знати мої діти і не тільки вони.”
Сьогодні “панянки” — не просто святкові пряники. Це символ збереження історії та культури Харківщини, які нагадують про тепло родинних традицій у найскладніші часи.
