Серед понівечених фасадів Північної Салтівки, де колись вирувало життя, сьогодні панує гнітюча тиша. Проте в одній із розбитих 16-поверхівок щовечора загоряється самотнє вікно — тут, без води та опалення, тримає оборону 79-річний Григорій Гладиш.
Він залишився єдиним мешканцем величезного будинку, який ще на початку повномасштабного вторгнення прийняв на себе удар російського снаряда. Тоді вибух понівечив дах і верхні поверхи, але Григорій вирішив: свій дім він не залишить. Тепер його щоденний побут перетворився на справжнє випробування на витривалість. Ліфт не працює з 2022 року, тож чоловікові доводиться щодня долати шлях пішки на дев’ятий поверх.
“Вікно одне пошкоджене — осколок ударив і пробив, і довелося зробити вікно. Шпалери намокли і відвалилися, пішла вода — тут стояли речі, і не видно було, а воно пішло по трубі. І паркет піднявся тут гіркою, я вже його опустив, але все одно вже толку з цього не буде”, – розповідає чоловік.
Ця зима виявилася суворішою за попередні. Коли на вулиці тисне мороз під 20 градусів, температура у квартирі ледь сягає позначки у плюс вісім. Аби бодай трохи зігрітися, пенсіонер використовує газову плиту та три електричні радіатори, які розставив по кімнатах. Проте наприкінці січня додалася нова проблема – світло почали вимикати щодня на кілька годин. Коли зникає електрика, зникає і останнє джерело тепла.
Побутові умови Григорія Гладиша вражають:
- Централізоване опалення відсутнє, оскільки систему злили ще на початку війни.
- Водопостачання в будинку немає – за водою доводиться ходити до місцевого джерела.
- Єдиною комунікацією залишається освітлення, яке тепер працює з перебоями.
Попри складні обставини та вмовляння рідних із Хмельниччини, Григорій Гладиш не збирається евакуйовуватися. Він з болем спостерігає, як район порожніє, а люди виїжджають до Польщі, Німеччини чи Голландії. Його ж тримає рідний поріг і небажання їхати світ за очі “з порожніми руками”.
У міській раді Харкова зазначають, що мешканці таких пошкоджених будинків мають альтернативу. Речник мерії Юрій Сидоренко підкреслив: Григорій може звернутися до адміністрації Київського району, де йому зобов’язані надати місце у гуртожитку. Проте поки що старий харків’янин обирає холодну самотність у рідних стінах, ніж статус переселенця у власному місті.