Волинська область наразі налічує 21 офіційне місце для тимчасового перебування внутрішньо переміщених осіб. За даними Оксани Гобод, яка очолює обласний департамент соцзахисту, у таких центрах загалом мешкає близько 900 українців. Одним із ключових об’єктів регіону став гуртожиток у місті Любомль.
За кількістю жителів цей заклад посідає друге місце в області. Тут розмістилися понад 80 людей. Житловий простір організовано за гуртожитковим типом. Побутові зручності, зокрема кухні, пральні та душові кімнати, є спільними для всіх мешканців.
Наразі центр має потенціал для розширення. Комендантка Валентина Дячишин повідомила, що 28 вільних кімнат готові прийняти нових мешканців.
“На сьогоднішній день проживає 83 особи, із них – 17 дітей. Люди міняються, від’їжджають, приїжджають, вони не постійно одні і ті самі. Але є багато людей, які живуть від першого дня війни”, — каже Валентина Дячишин.
Серед новоприбулих — родина Андреєвих з Донеччини. Тетяна разом із мамою евакуювалися лише в лютому 2026 року. Жінка намагалася відновити власну оселю через програму єВідновлення після грудневого обстрілу 2024 року. Проте відсутність води, газу та світла зробила подальше життя в рідному місті неможливим.
“Неможливо там було жити: світла нема, газу нема, зараз, мабуть, і води нема У грудні 2024-го був приліт поруч з моєю хатою. Повністю знесло дах, вікна, двері. Через єВідновлення я це все зробила і покинула”, — говорить жінка.
Переселенки облаштували побут за допомогою рукоділля. Тетяна та її 80-річна мати Антоніна в’яжуть іграшки та одяг. Матеріал отримують, розпускаючи старі речі. Це заняття допомагає жінкам адаптуватися до нових обставин та заспокоїти нерви.
“Я не бажала їхати, дочка настояла, вона права. Бо в нашому під’їзді вже нікого нема, навіть собак забрали і кішок. Це чужбина для нас, як на Донбас не кажуть – а то наша родіна. Одне тільки, щоб тут не померти, щоб дома”, — каже Антоніна Андреєва.
Жінки також активно займаються волонтерством. Вони виготовляють речі для фронту.
“У нас було багато військових сусідів хлопців, я їм в’язала шкарпетки, рукавички, і позивний вив’язувала тут збоку. Я, мабуть, мішок зв’язала тоді”, — каже Антоніна Андреєва.
На спільній кухні можна зустріти сім’ю Гребенюків. Марина та її брат Сергій, який має першу групу інвалідності, приїхали з Торецька влітку 2024 року. У їхньому рідному місті на той момент припинили роботу всі лікарні та аптеки. Евакуацію складного пацієнта разом із кріслом колісним забезпечили волонтери.
Для зручності Сергія в Любомлі встановили спеціальний пандус. Родина отримала окрему кімнату. Соціальні служби продовжують супровід вразливих категорій громадян у центрі.
Ситуація з житлом для ВПО залишається стабільною. Регіон готовий до нових хвиль евакуації.