Гранатометник Артем, захисник Часового Яру та Харківщини, став героєм унікального медичного випадку, провівши 42 дні з накладеним турнікетом після підриву на міні. Попри критичне виснаження та постійну загрозу з боку ворожих дронів, воїн зумів самотужки провести маніпуляції, що врятували йому життя.
Трагічний інцидент стався 18 грудня 2025 року. Під час виконання бойового завдання на Харківщині Артем наступив на міну. Першу допомогу на місці надав побратим – він перев’язав рану та наклав джгути. Через тотальний контроль неба російськими безпілотниками евакуація стала неможливою на довгі тижні. Весь цей час боєць перебував у підвалі, де його побратими за допомогою дронів передавали життєво необхідні речі:
- знеболювальні препарати;
- антибіотики;
- матеріали для регулярних перев’язок.
Пастка під постійним наглядом
Вивезти пораненого вдалося лише наприкінці січня, коли погіршення погоди та погана видимість нарешті приховали рух групи від ворожих “очей”. Артема госпіталізували до Військово-медичного клінічного центру Північного регіону у стані, який лікарі називають “стабільним, але важким”. Основними факторами ризику стали крайня виснаженість організму та турнікетний синдром.
Надзвичайно рідко такі пацієнти надходять. Військовий перебував 42 дні у підвалі. У нього утворилася суха гангрена, яка була локалізована нижче рівня турнікета, – зазначає начальник відділення хірургічної інфекції Володимир Купріянчук.
Медики підкреслюють: порятунок бійця став можливим завдяки його власній фаховості. Артем не просто тримав турнікет – він самостійно виконав його конверсію. Коли перший джгут був накладений максимально високо на стегні, чоловік наклав другий безпосередньо над місцем поранення на гомілці, після чого зняв верхній. Це дозволило зупинити поширення інфекції вище по кінцівці та зберегти колінний суглоб.
Мистецтво виживання на межі можливого
Для фахівців шпиталю цей випадок став рекордним. До цього максимальний термін перебування пацієнта з турнікетом становив 36 діб. За словами заступника начальника шпиталю Вячеслава Курінного, правильний менеджмент травми в умовах, куди не можуть дістатися медики, є критично важливим. Хоча врятувати стопу було неможливо через неповний відрив та гангрену, грамотна конверсія значно полегшить майбутнє протезування.
30 січня 2026 року Артему провели операцію з ампутації. Попереду на захисника чекає тривалий шлях відновлення:
- курс лікування у хірургічному відділенні;
- спеціалізована реабілітація;
- виготовлення протеза на одному з вітчизняних підприємств.
Зазвичай лікарі намагаються підбирати реабілітаційні центри ближче до місць проживання пацієнтів, щоб рідні могли підтримувати їх під час тривалого процесу протезування. Для Артема, який у війську вже чотири роки, цей характер і жага до життя стали головними інструментами в боротьбі за власне майбутнє.