Російська верхівка почала активно відмежовуватися від стратегії Кремля. Владні кола усвідомлюють небезпеку.
Через критичне здорожчання військових дій та повну втрату бачення перспективи система Путіна наближається до розпаду. Про це анонімно повідомив колишній урядовець РФ. Він вказує на те, що диктатор втрачає реальний вплив на власних наближених.
Видання The Economist виокремило чотири ключові чинники, які заганяють очільника Кремля в пастку. Зараз його оточення змушене готуватися до неминучої ротації влади.
Прагматичний розкол та нові вимоги еліт
Російські олігархи опинилися в ізоляції всередині країни. Раніше вони зберігали активи на Заході та користувалися британським правосуддям. Нині ситуація змінилася. Через масштабний перерозподіл майна держава вже вилучила активи на суму понад 60 мільярдів доларів. Навіть найвідданіші прибічники прагнуть запровадження прозорих правил. Це потрібно для захисту капіталів від тиску спецслужб.
Нинішній демарш політичних лідерів зумовлений лише фінансовим розрахунком. Це не демократичний порив. Початковий план агресії провалився. Тепер ціною амбіцій однієї людини стала інфляція, підвищення податків та руйнація інфраструктури. Жодної зрозумілої ідеології натомість влада не пропонує.
Криза ідентичності та втрата зовнішніх важелів
Москва стрімко втрачає позиції на світовій шахівниці. Путін сам знищив архітектуру безпеки, яка давала йому преференції. Газова залежність Європи зникла. Вага країни в ООН нівельована. Ядерні погрози остаточно знищили репутацію Кремля як міжнародного посередника. Росія більше не може протиставляти себе «колективному Заходу», а власної ідентичності знайти не здатна.
Крах ідеології очевидний. Це глухий кут.
Токсичність рішень та зміна риторики
Поведінка губернаторів та бізнесменів свідчить про глибоку ерозію режиму. Вони змінили мову спілкування. Раніше про війну казали «ми», а зараз вживають виключно формулювання «його проблеми». Еліти демонстративно цураються токсичного курсу.
У кулуарах розпорядження лідера все частіше характеризують як «дивні». Майбутнє країни чиновники планують без урахування фігури диктатора. Репресивний апарат ще працює за інерцією. Проте влада більше не контролює образ завтрашнього дня. Вона тримається лише на залякуванні.
Будь-який хід Кремля лише погіршує ситуацію. Це справжній цугцванг. Репресії можуть на певний час відтермінувати фінал. Однак кожна спроба закрутити гайки робить майбутній обвал системи ще більш руйнівним для самої Російської Федерації.