У центрі Харкова, серед уламків будинку, знищеного російською авіабомбою, волонтери разом з архітекторами ретельно рятують кожну вцілілу цеглину. Вона пережила півтора століття, але не витримала удару війни.
На місці давньої міської забудови тепер працює спільнота “Слобідська” – команда, що фіксує й відновлює історичну спадщину Харкова. Їхня головна мета проста і водночас масштабна: зберегти матеріали для майбутньої реконструкції міста й для наукових досліджень.
Будинок, із якого сьогодні вручну виймають старовинну цеглу, був зруйнований 6 березня 2022 року. Це був останній день, коли над містом кружляли російські літаки. Один із них збили, і після цього авіанальоти завершилися.
Архітектор Віктор Дворніков був серед перших, хто повернувся до руїн. Він пам’ятає силу вибуху і те, що залишилося після нього.
“Була скинута авіабомба, здається, вагою одна тонна. Ми знаємо точно, з якої будівлі ця цегла, коли її звели, фіксуємо демонтаж і бачимо внутрішні конструкції – у цьому буде цінність для наших майбутніх нащадків”, – каже архітектор.
Попри те, що будинок не мав офіційного статусу пам’ятки архітектури, його значення для Харкова було беззаперечним. Це був типовий “харківський дворик” кінця XIX – початку XX століття. Колишній маєток Сорокіна стояв на Михайлівській площі – тепер майдані Небесної Сотні – і формував цілісний ансамбль центру міста.
До моменту демонтажу всередині ще зберігалися дерев’яні сходи та внутрішні галереї – рідкісні свідки міської забудови початку минулого століття. Але час і війна зробили своє.
Відновити будинок уже неможливо. Проте можна зберегти те, що витримало вибух.
Переважна частина того, що сьогодні збирають архітектори і волонтери, – це саме цегла. На багатьох цеглинах збереглися маркування виробників – літери і цифри, що дозволяють ідентифікувати фабрики XIX століття.
“Майже вся цегла має штамп: літера К, шістка, дев’ятка, сімка. Це найбільш цінне. А от деревина вже зруйнована – вона сто років тримала конструкції й чотири роки стояла під дощем. Відновити внутрішні приміщення неможливо”, – пояснює Дворніков.
Цегла з цього будинку дещо поступається якістю матеріалу, який використовували для адміністративних споруд. І це логічно: йдеться про звичайну житлову забудову того часу. Але навіть така “фонова” цегла сьогодні стала історичним артефактом.
Після завершення робіт з демонтажу та сортування всі врятовані матеріали перевезуть на спеціальний майданчик. Там їх будуть зберігати до моменту, коли Харків знову будуватимуть – не лише з бетону, а й зі спогадів про його минуле.
Одна цеглина – це дрібниця. Але саме з неї починається історія відновлення міста.