На півночі Харківщини, всього за 20 кілометрів від лінії фронту, родина Кульшанів створила дитячий будинок сімейного типу і виховує дев’ятьох прийомних дітей. Історія Станіслава та Оксани — про відповідальність, громаду та бажання дати дітям родину.
Військовий досвід і новий шлях
Станіслав Кульшан, ветеран, півтора року служив на Донецькому та Сумському напрямках. Уже під час служби він узяв під опіку перших трьох дітей. Після демобілізації чоловік повністю присвятив себе сім’ї, допомагаючи дружині Оксані доглядати дітей.
“Я дуже багато бачив дітей ближче до ‘нуля’ — як вони там жили і як себе поводили. Мабуть, це вплинуло на таке рішення. Багато дітей втрачають батьків”, — розповів Станіслав.
Перший досвід опікунства подружжя отримало ще раніше, коли вони взяли на виховання похресницю чоловіка, після того як її батько помер, а мати була позбавлена батьківських прав. Вона вже доросла і зараз живе за кордоном.
Розширення родини у прикордонній громаді
З літа 2025 року Кульшани виховують дев’ятьох дітей з територій, де йдуть або йшли бої: Куп’янщини, частини Чугуївщини та Донецької області. Перші троє дітей приїхали у червні, ще двоє — у вересні, а ще четверо — три місяці тому.
Станіслав розповідає, що не намагався витягати з дітей історії їхнього минулого. Вони потихеньку розкривалися під час спільних вечерь і розмов:
“Ми з дітей не витягували, вони потихеньку розкривалися і казали, розповідали потихеньку. Є такі трагічні історії, це у старших дітей. Якщо вони вважатимуть за потрібне, зможуть розповісти.”
Щоб надати дітям необхідну підтримку, Станіслав прийняв рішення про демобілізацію. За його словами, дружина відчула, що йому потрібно бути поряд, щоб допомагати і давати дітям чоловічий приклад.
Життя родини у новому будинку
Громада Дергачів підтримує сім’ю. У вересні для Кульшанів придбали будинок за державну субвенцію. Станіслав відзначає:
“Велика кухня, ми можемо сісти всі пообідати, повечеряти — це плюс. Зала теж гарна, використовуємо як ігрову. Чекаємо весни-літа, подивимося, як буде з територією. Хочемо поставити басейн для дітвори.”
Начальник міської адміністрації Вячеслав Задоренко додає, що при виборі будинку враховували площу та безпекові умови:
“Будинок має підвальні приміщення, залізобетонне перекриття — у разі повітряної тривоги діти можуть перечекати у безпечних умовах. Це новий сучасний будинок. У нас прифронтова громада, знайти такий варіант було складно, але ми його знайшли і купили.”
Плани на майбутнє
Родина не збирається зупинятися на дев’яти дітях — Станіслав планує взяти під опіку ще одну дівчинку. Також у планах придбати мікроавтобус, щоб всією сім’єю їздити на море та у парки Харкова. Багато дітей ніколи не були на відпочинку біля моря, і батьки хочуть дати їм цю можливість.
“Зараз буде весна, літо, я дуже хотів би дітей брати, вивозити десь у парки, дельфінарій, зоопарки. Мріємо про море. Моя легкова машина маленька, треба мікроавтобус, щоб усі поїхали”, — каже Станіслав.
Життя у прикордонній громаді не просте, але родина Кульшанів доводить, що турбота, підтримка громади та відданість можуть створити безпечний дім навіть там, де війна залишила слід.
