Для 34-річного харків’янина з позивним “Байкер” війна розпочалася не у 2022-му, і навіть не з першими ракетами по рідному місту. Офіцер 41-ї окремої механізованої бригади тримає стрій уже дванадцять років, пройшовши шлях від строковика до заступника командира батальйону.
Його рішення піти на контракт у 2014 році було продиктоване особистою драмою та внутрішнім пустуванням. Втративши обох батьків з різницею в один місяць, чоловік відчув, що в цивільному житті його більше ніщо не тримає. “Здалося, що втрачати нема чого”, – згадує військовий. Він свідомо обирав шлях в АТО, маючи за плечима лише досвід строкової служби та добре розуміння бронетехніки.
Повномасштабне вторгнення: від наряду до танкових дуелей
24 лютого 2022 року застало його на чергуванні. Попереджувальний дзвінок від генерала опівночі став тим самим “першим дзвіночком” великої катастрофи. Попри моральний тиск та переживання за сім’ї в Харкові, бойовий досвід сержантського складу допоміг втримати стрій у найважчі перші дні. Згодом була служба в 17-й танковій бригаді, а потім – переведення до 41-ї ОМБр.
Кар’єра “Байкера” у підрозділі будувалася на очах у побратимів:
- Початок служби на посаді звичайного старшого механіка роти;
- Поступове просування завдяки наполегливій роботі;
- Призначення тимчасово виконувачем обов’язків заступника командира танкового батальйону з озброєння.
Офіцер переконаний – в армії надзвичайно цінується момент, коли людина вкладає у роботу більше зусиль, ніж того вимагає статут.
Еволюція війни: чому танк перестав бути “неуразливим”
Сьогоднішнє поле бою кардинально відрізняється від того, що військові бачили навіть рік тому. Головна загроза тепер приходить не від ворожої артилерії чи танків, а з неба. Масштабування використання дронів змусило танкістів повністю переглянути тактику. Тепер навіть банальна доставка боєкомплекту перетворюється на спецоперацію, де за повітряним простором одночасно стежать щонайменше троє бійців.
“Танк як бойова одиниця потроху втрачає свої первинні налаштування. Зараз він не може так воювати, як воював у 2022 році, але ми адаптуємося”, – констатує офіцер.
Попри технічний прогрес ворога, залізна машина залишається незамінною. Танки 41-ї бригади працюють у різних режимах: як далекобійна артилерія за координатами, так і на прямій наводці під час спроб ворожих проривів.
Братство коліс та спадковість поколінь
Свій позивний офіцер отримав не випадково. З 17 років він був частиною Харківського мотоклубу – спільноти, де за одним столом могли сидіти екологи, депутати та звичайні робочі. Цей різношерстий досвід спілкування став у пригоді в армії, де “досвід не купиш – його тільки можна заробити”. На жаль, війна забирає найкращих: нещодавно байкерська родина прощалася з побратимом-спецпризначенцем, на похорон якого з’їхалися всі, попри шалену зайнятість на фронті.
Для “Байкера” захист країни – це не питання вибору, а генетичний код. У його родині воювали всі чоловіки: хтось пройшов Другу світову, хтось – Афганістан. Він щиро не розуміє тих, хто сприймає мобілізацію як фатальний вирок.
Військовий має чіткий план на майбутнє. Він хоче бачити, як росте його син, і мріє про процвітання України з її “красивою природою та лояльними законами”. Тікати офіцер не збирається – він воює за те, щоб життя його дитини залежало тільки від неї самої, а не від зовнішнього агресора.