Харків’янки Маргарита та Ірина дружать уже десять років. Раніше їхнє життя було цілком мирним: одна працювала касиркою, інша була майстринею манікюру. Тепер вони – бійчині 152-ї окремої єгерської бригади. Подруги разом підписали контракт для молоді віком 18 – 24 роки.
“Працювали, хто ким, хто – майстер манікюру, хто – продавець, касир”, – зазначає Ірина на псевдо “Ріна”.
“Вона така тихенька, я така запальна. Я кудись – вона зі мною, вона кудись – я за нею. Як воно тут і вийшло”, – пояснює Маргарита з позивним “Стіч”.
Для Маргарити рішення взяти зброю до рук має глибоке особисте підґрунтя. 24 березня 2022 року під час російського обстрілу Салтівки в Харкові загинув її батько. Трагедія сталася прямо на очах у родини, коли батьки поверталися з крамниці.
“Вони з мамою ходили в магазин та вже додому не повернулись. А в мене брат молодший вийшов на вулицю та побачив дим. Я почала телефонувати — ніхто не брав слухавку. Десь на п’ятдесят другому дзвінку мама сказала: “Ми горимо заживо, я передзвоню”. Я побігла туди, але там уже все було… Потім їх повезли до лікарні”, — ділиться болем Маргарита.
Наразі дівчата проходять інтенсивну базову підготовку на Донеччині. Вони опановують стрільбу з різних видів озброєння та готуються стати операторками дронів.
“Враження – во! Дуже сподобалося. Нема нічого складного, взагалі. Якщо все знати, то буде все добре”, – впевнено каже Маргарита.
Спершу фізичні навантаження давалися непросто, адже вага одного лише бронежилета складає близько 15 кілограмів. Ірина згадує, що в перші дні через крепатуру було важко навіть підвестися з ліжка. Проте дівчата усвідомлюють: ці навички необхідні для виживання на фронті.
Армійські будні не позбавили подруг жіночності.
“Це вже другий мій дім. Там є і помитися де, і привести себе до ладу. Ми навіть одна одній зав’язуємо коси”, – ділиться Ірина.
“Хтось нігтики робить, а ми — автомати чистимо”, — жартує вона.
У чоловічому колективі до нових посестер ставляться з особливою повагою. Дівчата розповідають, що в підрозділі панує дружня атмосфера, де завжди є місце для доречних жартів.
“Бувають жарти, але без цього ніяк. Ми це розуміємо і самі жартуємо. Немає такого, що “ти дівчинка” — навпаки, ще більше поваги”, — підкреслює “Ріна”.
Фінансове питання не було визначальним для дівчат при виборі служби.
“Ми купили собі телефони, а решту грошей віддали батькам. І пішли сюди не за грошима, а щоб помститися за близьких, за друзів та допомогти хлопцям і дівчатам”, — стверджує Маргарита.
“Перший мій дрон на першій моїй позиції бойовій буде помстою за батька. Я для цього тут”, — каже вона.
Подруги планують пройти весь шлях війни пліч-о-пліч. Їхня найбільша мрія – після перемоги разом повернутися до рідного Харкова.