Інтервʼю

Від Німеччини до Харкова: три роки подарунків для дітей, які залишилися без батьків

1 хв читання

У Харкові близько тисячі дітей отримали новорічні подарунки від волонтерів із Німеччини. Історія цієї щорічної акції почалася три роки тому і пов’язана з долею 14-річної Софії Гнатюк.

Софія жила у Харкові до березня 2022 року. Війна змусила її разом із мамою залишити рідне місто. На евакуації життя розлучило їх назавжди — мати померла. Підтримку і турботу дівчині тоді запропонував німецький волонтер Андреас Поршке, який став для неї опікуном.

Ідея подарунків народилася у Німеччині

“Це була моя ідея, і моїх батьків. Коли я приїхала у Німеччину, то подумала, що хочу допомагати. Ми їздимо в Харків і в інші міста. Просто захотілося допомогти, бо це моя рідна країна”, — розповідає Софія.

Її перша думка — передати подарунки друзям в Україні — зіткнулася з логістичною проблемою: пошта не працювала. Так з’явилася ідея доставляти подарунки безпосередньо дітям, які залишилися без батьків.

Як працює акція

Андреас Поршке пригадує: “Ми познайомилися 27 березня 2022 року в автобусі, коли я евакуйовував Софію. Вона завжди була поруч. З того моменту між нами з’явилася дружня симпатія. У Німеччині Софія захотіла передати подарунок своїм друзям, але тоді виникла ідея возити подарунки дітям, які потребують уваги”.

Кожного року Софія і Андреас разом із помічницею готують списки дітей, а волонтери в Німеччині збирають подарунки індивідуально для кожного. Потім триденним маршрутом вони розвозять їх по гуртожитках Харкова.

Від Німеччини до Харкова: три роки подарунків для дітей, які залишилися без батьків

Дитинство має тривати

Ірина Саніна, керівниця відділу ВПО Координаційного гуманітарного центру, пояснює сенс акції:

“Цього року приблизно 1000 дітей охопили. Кожного року ми списуємося, збираємо списки і передаємо їх до Німеччини. Там небайдужі люди готують подарунки для кожної дитини. Кожного року ми їздимо по гуртожитках протягом трьох днів і всім вручаємо подарунки, бо у дітей теж повинно бути дитинство, подарунки і солодощі”.

Для дітей, які втратили батьків, такі моменти — не просто радість. Це тепло, турбота і відчуття, що світ навколо не залишив їх самих.

Акція триває вже третій рік, а Софія та Андреас не збираються зупинятися. Їхня історія — приклад того, як маленькі жести турботи можуть стати великим святом для тих, хто цього потребує найбільше.

Схожі записи
Інтервʼю

Два роки в російському полоні: історія ветерана з Харківщини

Вячеслав Петченко, боєць з Лозівщини, навесні 2026 року повернувся додому після чотирьох років випробувань. Половину цього часу захисник провів у російській неволі,…
Інтервʼю

Як колишня держслужбовиця з Харківщини створила успішний квітковий бізнес

Наталія Свірідова понад два десятиліття керувала центром соціальних служб у Кегичівці. Реформа децентралізації та скорочення штату залишили жінку без роботи. Складні життєві…
Інтервʼю

Ветеран із Харкова відкрив власне виробництво одягу після важкого поранення

Артем Синіло пройшов пекло боїв, втратив здоров’я, але знайшов новий сенс життя у створенні якісних речей. Після списання з лав ЗСУ колишній…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *