Владислав Дутчак — педагог і лектор полку “Азов”, який обороняв Маріуполь і пережив чотири місяці полону. Його зброя під час ув’язнення була проста — книги, які допомагали бійцям тримати дух і розум.
Шлях до війська
У 2017 році Дутчак долучився до Хорунжої школи імені Миколи Сціборського. Спершу як викладач, пізніше — директор. Він читав лекції з військової історії для “Азову” і отримав пропозицію залишитися у полку.
“Досить їздити, залишайся. Твій функціонал буде читати лекції,” — пригадує Владислав.
Спочатку планував підписати контракт на три роки, підготувати нових лекторів і повернутися до університету. Та доля вирішила інакше — він залишився у структурі і жодного разу про це не пошкодував.
Навчання бійців та свідомість нації
Лекції Дутчака не обмежувалися сухою історією. Він пояснював, як Україна завжди стояла на перехресті цивілізацій, вчив символіці підрозділу та ритуалам, розкривав, як руйнувалася армія після 1991 року.
За словами Дутчака, “Азов” виховує свідомих громадян:
“Головне, щоб у людини було цілісне сприйняття і бажання захищати те, що любиш. Ти захищаєш націю і свою родину.”
Підрозділ з 2014 року створювався майже з нуля: більшість бійців не мала військового досвіду, але об’єднувала ідея існування держави та готовність її захищати.
Полон в Оленівці
Чотири місяці в полоні стали випробуванням на психологічну стійкість. Дутчак не брав участі у реальному бою — його функція була лекційною, а під час оборони Маріуполя він чергував на бастіоні та допомагав цивільним.
Він розповідає, що історія стала його опорою саме у в’язниці:
“Ти психологічно себе налаштовуєш через систему повторюваних дій. Все одно робиш розпорядок дня: о 5:00 прокинувся, робиш зарядку, шикування. А потім читаєш і спілкуєшся.”
Бібліотека серед ґрат
В Оленівці Дутчак організував справжню бібліотеку для бійців. Використовував все, що вдавалося знайти:
- шкільні підручники української літератури
- класиків на кшталт Шевченка та Котляревського
- допоміжну літературу — Біблії, журнали РПЦ
- твори російських авторів, аби підтримати інтелектуальний тонус бійців
Навіть під час допитів офіцери ФСБ давали книги, і Дутчак використовував це для морального тренування побратимів. Один із друзів створив власну систему підтримки свідомості, читавши твори на кшталт “Хождение по мукам”.
Життя після обміну
Повернення до свободи спершу сприймалося як нереальність:
“Десь перші дні було враження, що прокинешся і знову будеш у бараці. Але перше відчуття свободи було в Білорусі, коли нас вивантажували із літака.”
Хоча Дутчак і повернувся до цивільного життя, він залишився у структурі полку. Чотири місяці полону — це лише частина випробувань, що переживають бійці Маріуполя сьогодні, яких етапують із місця на місце, супроводжуючи тортурами.
Послання молоді
Владислав наголошує: майбутнє України — у руках студентів. Вони мають право голосу, можуть впливати на політичні процеси, виходити на акції та залишатися в Україні, будуючи плани для своєї держави.
Для бійців фронту важлива стійкість і готовність тримати оборону. А для молоді — знання, активна позиція та власна громадянська відповідальність.