Ветерани 5-ї Слобожанської бригади Національної гвардії України доводять, що поранення не кінець, а новий початок. Завдяки спортивній реабілітації десятки військових повертаються до активного життя, тренуються, змагаються і перемагають — як на всеукраїнському, так і на міжнародному рівні.
Про виклики та здобутки реабілітаційного проєкту у Харкові розповів начальник з фізичної підготовки та спорту бригади Сергій Кіяшко — сам ветеран, чемпіон України та призер світових першостей з гирьового спорту.
Від Лас-Вегаса до Кропивницького
Після участі у міжнародних змаганнях у США 2024 року, де Кіяшко здобув три призових місця, у нього з’явилася ідея об’єднати поранених побратимів у спортивну команду. Перший виступ відбувся в Дніпрі — троє учасників вибороли десять медалей. З того часу команда виросла до понад 20 бійців, більшість із них — харків’яни з ампутаціями та важкими пораненнями.
Нещодавно ветерани повернулися зі змагань у Кропивницькому з 24 нагородами — серед яких щонайменше 14 золотих.
Реабілітація через адаптивний спорт
Ключовим напрямом відновлення є плавання — воно знижує навантаження на суглоби, дозволяє рівномірно активувати м’язи навіть після ампутацій. Ветеранів тренують титуловані спортсмени — Максим Крипак та Аюна Морозова.
Індивідуальні тренування в залах — ще один ефективний шлях. Підхід до кожного адаптується відповідно до характеру поранення. Для когось — це гирі та штанги, для когось — вправи з мінімальним навантаженням або стрільба з лука.
Також популярні ігрові дисципліни: футбол, волейбол сидячи, веслування на тренажері. Ветерани бригади входять до збірної команди з адаптивного футболу “Незламні”, яка вже виступає в Лізі Дужих.
Тренування на передовій
Більшість тренувань проходить у Харкові. Приміщення, обладнання, тренер — все організовано на волонтерських засадах. Водночас чимало ветеранів тренуються просто в бліндажах або на позиціях. Дехто купує особисте обладнання — як от ветеран Олександр, який після ампутації нижньої кінцівки придбав собі гребний тренажер та лук і посів шосте місце у стрільбі на змаганнях у Києві.
Психологічний ефект — не менш важливий. Для багатьох участь у змаганнях — це перша мандрівка в нове місто, нові знайомства, відчуття підтримки. Часто цього достатньо, щоб дати поштовх до змін.
Труднощі та виклики
Основна проблема — доступність. За словами Кіяшка, бійці з інвалідністю, особливо на візках або з порушеннями зору, не можуть самостійно дістатися до тренувальних баз. Часто відсутні пандуси, ліфти, належні умови в роздягальнях.
Ветеран із втратою зору, якого намагалися залучити до команди, відмовився через неможливість дістатися до місця тренувань. Навіть готовність Сергія особисто його підвозити не змінила ситуацію — через брак системної підтримки з боку міської влади.
Міжнародні амбіції та подальші плани
Команда 5-ї Слобожанської бригади готується до участі у змаганнях Strong Spirit’s Games в Іспанії. Якщо минулого року до збірної України увійшли семеро представників бригади, то цього року — вже щонайменше 15.
Також гвардійці беруть участь у всеукраїнських рейтингових чемпіонатах, зокрема з кросфіту, гирьового спорту, волейболу та стрільби з лука. Щомісяця проводяться понад 10 змагань — зростає підтримка з боку громадських організацій, ветеранських спілок та міжнародних партнерів.
Після перемоги — більше ветеранів, більше потреб
Кіяшко переконаний — після завершення війни запит на адаптивний спорт лише зростатиме. І до цього потрібно готуватися вже зараз. Йдеться про:
- доступні тренувальні зали з урахуванням особливих потреб ветеранів;
- безбар’єрне середовище та міський транспорт;
- співпрацю з медичними закладами на етапах післяпротезної реабілітації;
- постійне залучення тренерів, волонтерів і фахівців з адаптивного спорту.
“Наша мета — не просто відновити тіло, а повернути відчуття потрібності. У спорті ветерани розкривають себе наново”, — підкреслює Сергій Кіяшко.