Хірургічна група Харківського військового шпиталю надала невідкладну допомогу 40-річному жителю Куп’янська, який місяць провів у небезпечному очікуванні після вибуху на міні-пелюстці, що призвів до ампутації стопи.
Вижити власними силами
Як розповіла анестезіологиня Оксана Неменша, яка очолювала ротаційну хірургічну групу на Куп’янському напрямку, чоловік підірвався на міні ще місяць тому. Турнікетів не було, тож він перев’язував рану підручними матеріалами — тряпками. Його матір давала хаотичні антибіотики, спостерігаючи, що кровотеча з часом припинилася, і чоловік почав самостійно обробляти пошкодження.
Місяць вони чекали евакуації. Зрештою чоловік разом з матір’ю вирішив залишити місто пішки. До околиць Куп’янська їх підібрала евакуаційна машина.
“Матір давала постраждалому якісь хаотичні антибіотики. Потім він побачив, що кровотечі немає і почав самотужки обробляти та перев’язувати рану. Місяць вони чекали евакуації, а потім з мамою вирішили виходити з міста пішки, дійшли до околиць Купʼянська, де їх підхопила евакуаційна автівка”, — зазначила Неменша.
Страшне пощастя
Коли чоловіка доставили до шпиталю, стан рани виглядав критично: вона була запліснявіла, нагноєна, але некроз мав чіткі межі. Медики відзначили: інфекція не набула системного характеру, і пацієнт відчував себе порівняно добре для такого травматичного поранення.
Історія його переміщення через небезпечну територію вражає своєю простотою і водночас відчайдушністю.
“А як ви взагалі дійшли? Це ж важко”, — запитали медики. Він відповів коротко: “Горілки випив і прийшов”.
Надання першої допомоги і шпиталізація
Після первинної обробки пораненого ушпиталили до медичного закладу в Харкові, де він продовжує отримувати лікування і реабілітацію. Медики підкреслюють, що його історія — приклад мужності і неймовірної витримки у надзвичайних умовах.
Цей випадок ще раз доводить: навіть місяці в очікуванні та екстремальні умови не завжди перемагають людський дух, особливо коли поруч підтримка рідних і професійна медична допомога.