В умовах війни та невтомного фронту українська мова стала не просто інструментом комунікації, а символом національної ідентичності. Чотири роки повномасштабного вторгнення загострили усвідомлення того, що боротьба йде не лише на полі бою, а й у культурній та мовній площині. Саме в цьому контексті своєю роботою вирізняється нова Уповноважена із захисту державної мови Олена Івановська.
У розмові з Укрінформом вона поділилася поглядом на виклики українізації, законодавчі механізми, роль держави в інтернеті та власні перемоги й поразки на новій посаді.
Реакція на російську мову в публічному просторі
Олена Івановська зазначає, що особисто рідко стикається з російськомовним середовищем. Її маршрут обмежений конкретними точками, де переважає українська мова. Проте іноді доводиться робити зауваження:
“Якось я почула шансон у машині одного джентльмена: він сидів у спортивках, закинувши ноги на торпеду, і музика лунала досить гучно. Я не втрималася: ‘Ви не відчуваєте, що це супровід тим “шахедам” і всьому, що відбувається?’ Він здивувався: ‘А що таке?'”
За її словами, проблема не лише в словах, а в культурі споживання певного контенту.
Щодо безоплатних державних курсів, запланованих законом, Івановська визнає, що наразі вони не запущені:
“Держава обмежена фінансами, основні ресурси йдуть на оборону. Волонтерські та недержавні ініціативи працюють, але державні перспективи швидкого старту поки немає.”
Як закон може змінити мовну ситуацію
Ефективність української мови в публічному просторі, за словами Уповноваженої, залежить від громадянської активності та контролю:
“Можливо, мораторій на використання російської мови у великих містах на рівні санкцій змінив би ситуацію. Зараз закон не забороняє говорити російською. Це контроверсійна ідея, але вона дає простір для роздумів.”
Івановська чітко визначає головну загрозу:
“Однозначно російська. Ми ще не подолали наслідки зросійщення. Нам треба сформувати мовне прямостояння. Відмова від російської не повинна автоматично означати сліпе прийняття англійської.”
Щодо онлайн-простору Уповноважена наголошує:
- Варто уникати тотальних заборон для дорослих, через VPN та інші технології це неможливо контролювати.
- Особлива увага – дітям і підліткам: батьки повинні контролювати контент і задавати певні рамки через налаштування.
- Telegram і подібні платформи є потенційно небезпечними каналами вербування, і тут потрібна серйозна увага РНБО.
Штрафи чи мотивація: що діє ефективніше
На думку Івановської, методи впливу мають бути диференційованими:
“Я за ‘пироги’, але якщо вже штрафи – вони мають бути суттєвими. Для бізнесу і свідомих людей важливіше репутація. Наприклад, київське видавництво не реагує на штрафи, а державні установи швидко виправляють порушення після попередження.”
Опір у сфері послуг і бізнесу
Найбільший виклик переходу на українську – це приватний сектор і сфера послуг:
- Таксі та транспорт іноді ігнорують закон.
- Великі мережі та банки реагують оперативно на порушення.
- Приватні спортивні секції та позашкільна освіта демонструють прогалини в регулюванні.
Міфи про насадження української та “зворотний маятник”
Івановська спростовує популярні стереотипи:
“Теза ‘Українську насаджують’ – найдальше від правди. Опитування про відкат можуть бути оманливими. Небезпечним є не відкат, а тупцювання на місці. Потрібна динаміка українізації, а не увага до окремих випадків.”
Особистий виклик на посаді
Найскладніший момент для Уповноваженої був пов’язаний із власним професійним випробуванням:
“Мій 20-хвилинний виступ англійською у Відні став справжнім Рубіконом. Я почала вчити англійську лише в січні 2023 року. Було страшно, але я подолала це – і зрозуміла: далі впораюся з усім.”
Для Олени Івановської мовна робота – це не лише виконання закону, а щоденна боротьба за українську ідентичність, де успіхи держави та особисті перемоги йдуть рука об руку.